пісні нової епохи

ниточка

сапфірові соняхи,

відобразившись у блакиті загиблого неба,

стануть чорно-білими.

стогони труб заводу розбитого

флейтою відгукнуться 

в судинах 

кістлявих пальців,

відбиваючись луною

від стінок дренажних у череві,

на старому скляному дереві

вибито дулом гвинтівки:

«реанімація обгорілої плівки».

 

ставлячи собі питання «навіщо?»,

не можу знайти жодної відповіді -

erst stirbst du,

doch dann lebst du weiter -

aber warum? -

повертаюсь до мрії -

не літака,

а сподівань,

замурованих у асфальті.

 

ваші радіо-марафони -

жваві й веселі,

моя ж веселка, 

напившись горілки,

повісилась попід люстрою

совкової дряхлої оселі -

не більш натхненної,

ніж мої думки -

хворі і перверсивні -

деградація свідомості 

через призму регресу інтелекту 

суцільно деструктивна.

 

повертаючись 

з того світу знову -

приходжу wieder und wieder

до прогнивших основ

псевдоістини,

виблюваних розпеченим мозком

в мозаїчній психопатії 

нестерпно однакового ритму

простих й до тремтіння банальних

обсессивних алгоритмів.

 

я у пастці.

в закритій коробці,

як кіт Шредінгера -

не живий і не мертвий 

на момент точки відправлення

і прибуття.

замкнений у важкі чавунні

кайдани відчуженого буття.

 

я - поламана лялька,

до якої не вистачає детальки.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше