пісні нової епохи
о 5:30
над похилими трубами
сходять червоні уламки сонця...
я сьогодні прокинувся
не в тому краї,
де очі
мої замикали
кайданами,
а у вільному небі,
яке прорізають серпами
стрижі,
крилами не крижаними,
а теплими,
як серце моє уражене.
я палаю,
вражений
в саму душу,
із цвяхами в долонях,
по стопах Подерв'янського-
з чаєм м'ятним
і віскі
ковтаю гіркі іриски
істини.
я прокинусь сьогодні
іншим-
Феніксом встану із попелу-
знову і знову,
взявши сонатну форму
спіралями по основі.
війна закінчиться
у вікнах обпалених
і всередині,
шрамами на вилицях
заплямувавши
обличчя честі,
увінчане тереном,
із благоговінням під скорнями
могутніх дубів,
на які підіймаю натомлений погляд,
згасший у боротьбі.
наші гноти спалахнуть-
і вдруге, і втретє,-
ми будемо горіти,
як ніколи раніше,
інкорпувавши маячню з інтернету
у свої рефлексії
фантомних тортур.
ми зламаємо
будь-який мур,
що ви нам відбудуєте
над головою,
аби повернутися
непереможеними
до рідного міста,
щойно вийшовши з бою,
із Богом за правим плечем
і дірою у лівому.
розімкнувши повіки
млявої темряви,
зриваю завісу
з примарних марев.
дріади на вугіллі танцюють,
а я - на руїнах концтабору,
з якого тікали колись приречені.
окропом революції зсередини,
скоряюся долі,
перестаючи заперечувати.
о 5:30 я знову відкрию очі.
Відредаговано: 11.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
