пісні нової епохи
мозаїки
розпадаюся на уламки,
як атом,
як скло,
вибите вибуховою хвилею.
з обідраних пазлів
стараюся виліпити
життя нове,
але воно-
як фарфорова лялька
в руках Карабаса-
не пляше,
не плаче,
не сміється,
забути забуте,
проколовши вилами
по воді,
і очі
випаливши кислотою,
як поля
боями,
а серце-
болем.
з позабутих
мозаїк церковних
на мене гріховного
дивляться
в запамороченні блаженному
святі образи-
неначе верховні,
але чи то пелена омани,
чи просто
вулканом
вириваються спомини,
і в далеку країну
зів'ялим полином
на крилах аміназину
мене понесуть.
в чому суть
концепції,
коли в космічній деменції
навіки потопають флотилії
незліченних подій?...
Відредаговано: 11.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
