пісні нової епохи
Пілігримові
Поль...мандрівник, пілігрим-
таким закарбувався у зрадливому
підсвідомому
образ твій-
крихкий,
як великомученика,
що ще дихаючим,
живим
осипався піском розпеченим
захлинаючись димом їдким.
Поль, пілігрим, мандрівник-
на твоєму
холодному блідому чолі-
наївному по-дитячи,
мій останній цілунок
миттю застиг,
як смола-у бурштин.
перетин
паралельних прямих-
лише в ретроспективі
радіохвиль.
чарівник, мандрівник,
мій маленький Поль,
тими шляхами,
де блукали колись ми з тобою, недолугі повзуть до бою
руйнівні машини,
щоб не дати
душам беззахисним,
на кшталт твоєї,
страждати і гинути...
та чи є в цьому сенс для нас,
коли струни спустив контрабас,
й смарагдовий штрабас
ракети
розписався
під твоєю анкетою:
"тиша після грози"
Відредаговано: 11.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
