35.2

Уранці температура в Адріана спала. Лікар підтвердив звичайний вірус.

Яна залишилася працювати вдома. До обіду малий уже сидів на дивані в піжамі з динозаврами, вимагаючи сік і мультики.

Телефон завібрував.

Богдана. Як наш маленький чоловічок? Лікарям уже видає завдання?

Яна. 37,1. Управляє телевізором і вимагає солоденького.

Богдана: Все, пацієнт одужав.

Адріан витягнув шию, дивлячись на екран.

– Мамо, я класивий?

– Дуже.

– Відправ моє фото дівчатам.

Яна засміялася.

– Одна доба хвороби, а самооцінка на висоті.

Наступного дня Роман приїхав у гості. У руках він тримав пакет фруктів, іграшку для Адріана та букет квітів.

– Це хабар? - запитала Яна біля дверей.

– Спроба врятувати репутацію, - усміхнувся чоловік. - Я був дуже неправий того вечора.

– Я знаю.

– Я не злюся на Адріана. Просто дуже сумую за тобою.  

Яна торкнулася його плеча.

– Я теж не хотіла відповідати різко.

Вони обійнялися. Без пристрасті, але з відчуттям домашнього тепла.

– На інтеграційну зустріч ідемо разом? - уточнив Роман.

– Разом.

Після його від’їзду Яна залишилася на кухні. Вона налила себе води, спираючись на стільницю.

У голові промайнула думка про те, який Роман чудовий. Надійний, турботливий, приймає її дитину. А вона все одно повертається думками до італійця, з яким провела два тижні на морі.

Дівчина покрутила головою, посміхнувшись власному складному характеру.     

День інтеграційної зустрічі настав швидко.

Після салону краси дівчина переодяглася в темну лаконічну сукню з відкритими плечима та сміливим розрізом.

Наталія Іванівна зачиняючи двері до квартири, суворо заборонила Яні телефонувати занадто часто.

Коли вона вийшла з під’їзду, Роман чекав біля авто. Чоловік завмер, не зводячи з неї очей.

– Я починаю хвилюватися, - мовив він, зачиняючи за нею двері. - Бо сьогодні там буде надто багато чоловіків, які не зводитимуть від тебе очей.

Яна усміхнулася, сідаючи в салон. Машина рушила вечірнім містом. Попереду чекав вечір RD Group.