24.1

До зали першою зайшла молода жінка в строгому сірому костюмі, волосся зачесане волосок до волоска, у руках - шкіряна папка-планшет. За нею впевненим кроком зайшел високий чоловік у темно-синьому костюмі. Худорлявий, темноволосий, з легкою доглянутою щетиною. На вигляд йому було трохи за тридцять.

– Рафаель Джовані, - представив його Марк. - Виконавчий директор з питань інтеграції. І його асистент - Ольга, яка координуватиме всі адміністративні питання.

Рафаель підійшов до столу й посміхнувся.

– Доброго ранку. Одразу прошу вибачення за мою українську. Я вчив її з викладачем, який запевняв, що за рік я зможу підтримати будь-яку розмову. Учора водій запитав, чи мені тепло. Я відповів, що неодружений.

У залі засміялися.

– Тож із мовою ми ще працюємо, - продовжив Рафаель. - А з компанією, сподіваюся, буде простіше. Нам важливо зрозуміти, як ви працюєте. Не зламати те, що приносить результат, а посилити. Тому найближчими днями я зустрінуся з керівниками відділів і спеціалістами, які ведуть основні проєкти. До того часу всі питання вирішуйте через мене, Ольгу або пана Марка.

Орися підсунулася ближче до Яни.

– Боже, він небезпечно привабливий.

– Ти бачиш його три хвилини.

– Мені вистачило перших десяти секунд. Поглянь на ці манери.

– Зосередься.

— Також хочу додати, - Рафаель на мить звернувся до Ольги, і та швидко простягнула йому  документ у шкіряній папці. - Засновник нашого холдингу планував бути сьогодні присутнім тут особисто. Проте термінові справи на будівництві великого об’єкта в Європі змусили його скоригувати плани. Він прилетить трохи пізніше. Знайомство з ним відбудеться окремо.

Збори закінчилися за п’ятнадцять хвилин. Працівники почали повільно підводитися, тихо обговорюючи перші враження.

– Яно, зайди до мене, - покликав Ігор Дмитрович.

Вона кивнула дівчатам, показуючи, що наздожене їх пізніше, і рушила за начальником. На його робочому столі вже лежала відкрита товста папка з документацією щодо заміського комплексу на Лісовій.

— Наш проєкт потрапив під аудит, - Ігор Дмитрович постукав пальцем по обкладинці. - Нове керівництво обрало кілька об'єктів для детальної первісної перевірки.

– Чому саме він?

– Великий бюджет, складна ландшафтна посадка, дорогі матеріали. І перспективний замовник, який має виходи на інші великі замовлення. Нічого особистого, Яно. Чистий прагматизм.

– Звучить не дуже заспокійливо.

– Рафаель хоче детально поспілкуватися з тобою щодо цього проєкту сьогодні. Потрібно буде чітко й аргументовано пояснити твої рішення щодо планування тераси, вибору матеріалів та термінів реалізації.

– Добре.

– І ще одне. Він уже запитував про твій графік. Побачив у документах віддалені дні. Я пояснив причину, але він хоче почути все від тебе.

Ігор Дмитрович закрив папку.

– Не накручуй себе.

– Я й не накручую.

– Ти вже втретє крутиш свій срібний браслет на зап'ясті. Це твій головний маркер, коли ти нервуєш.

— Це просто звичка.

Яна забрала папку й вийшла. Біля кабінету директора вона зупинилася, перевіряючи, чи взяла потрібні креслення. Сумніви стосувалися не проєкту. У своїх розрахунках вона була впевнена.

Проблемою залишався графік. Без нього доведеться повністю перебудовувати життя. Шукати няню, просити бабусю відмовитися від власних справ або справді надсилати резюме в інші компанії.

Вона постукала.

– Заходьте, - почувся голос Рафаеля.

Яна натиснула на ручку й увійшла.

Рафаель сидів за столом Марка без піджака. Ольга працювала за ноутбуком поруч і лише коротко кивнула на її появу. Джовані підвівся й відсунув для Яни стілець.

– Пані Яно? Проходьте. Я якраз переглядав ваш проєкт. Дуже цікава робота. Почнемо з кількох запитань, які в мене виникли?

– Залежить від того, які саме це запитання, - спокійно відповіла вона, дивлячись йому прямо в очі.

На обличчі Рафаеля знову з’явилася щира усмішка.

– Чудово, мені вже казали, що з вами буде цікаво працювати і що ви надійний спеціаліст відділу , - Рафаель відкрив першу сторінку креслень. - Проте почнімо з вашого графіка роботи. А вже потім ви детально розкажете мені, чому ви так категорично відмовилися від дешевшого сертифікованого матеріалу, хоча замовник дуже наполегливо просив змінити цю статтю витрат.

Яна відкрила свою папку й дістала розрахунки навантажень.

– Це буде довга розмова, пане Джовані.

– Я нікуди не поспішаю, - відповів Рафаель. - Починаймо.

Вона підсунула до нього документи.

— Тоді почнемо з матеріалу. Після нього мій графік здасться вам найменшою проблемою.