Конфронтація

Катя ще тримала Артема за руку, коли її телефон вдруге завібрував. Максим.
Вона розгубилася. Його повідомлення було коротким:
“Приходь поговорити. Зараз.”
— Він… йде сюди, — тихо сказала вона, відчуваючи, як серце калатає.
Артем обережно стиснув її руку.
— Спокійно, я поруч. Ми вирішимо разом.
Через кілька хвилин двері класу різко відчинилися. Максим стояв у дверях. Його очі палали від злісті і ревнощів.
— Катя! — голос рвонувся різко. — Що це було вчора? З Артемом?!
Катя відступила на крок.
— Максим, я…
— Ти що, зовсім з глузду з’їхала?! — він крокував до них, обличчя палає червоним. — Я думав, ми… ми були разом!
Артем спокійно постав перед Катєю.
— Максим, заспокойся. Ми нічого не порушували.
— Не порушували?! — крикнув Максим. — Катя, ти цілувала його! Ти обираєш його замість мене?!
Катя відчула, як підступає сльоза, але міцно стиснула руку Артема.
— Максим, я не хочу робити тобі боляче. Але я… обрала Артема.
Максим зупинився. Його погляд став темним, але в ньому з’явилася суміш болю й нерозуміння.
— Обрала його… — прошепотів він. — Ти справді обрала його?
— Так, — тихо відповіла Катя. — Я не можу змінити те, що відчуваю.
Артем міцно притягнув Катю до себе.
— Він не має права ставити тебе під сумнів, — сказав він тихо, але рішуче.
Максим на мить завмер, дивлячись на них. Потім різко відвернувся і вийшов із класу, стукаючи дверима.
Катя опустилася на стілець, відчуваючи, як серце ще більше калатає.
— Це… було важко, — тихо промовила вона.
— Ми впораємося, — м’яко відповів Артем, обіймаючи її. — Разом.
Але десь у коридорі, далеко, тихо сміялася Аліна. Її план працював: ревнощі Максима вже зіпсували спокій. А тепер вона чекала, що буде далі…