Після зради

Вибір

— Артеме, зачекай! — крикнула Катя й кинулася за ним.
Він уже спускався сходами. Швидко. Наче боявся, що якщо зупиниться — почує те, чого не хоче.
— Зупинись! — її голос зірвався.
Він різко зупинився, але не обернувся.
— Що ще? — тихо спитав він.
Катя підійшла ближче. Серце калатало, а в горлі стояв клубок.
— Я не просила часу, щоб повернутися до нього, — швидко сказала вона. — Я просила часу, бо боялася.
Артем повільно повернувся.
— Чого?
— Що знову буде боляче, — прошепотіла вона. — Що я зроблю неправильний вибір. Що ти теж колись підеш.
В його очах щось змінилося.
— Я не Максим, — тихо сказав він.
— Я знаю, — вона зробила ще крок ближче. — І саме тому це страшно. Бо з тобою… все по-справжньому.
Повисла тиша.
— Ти питаєш, чи я зробила вибір? — її голос тремтів. — Я б не бігла за тобою, якби не зробила.
Артем дивився на неї довго. Наче перевіряв, чи це правда.
— Скажи це, — тихо попросив він.
Катя ковтнула.
— Я обираю тебе.
Ці три слова ніби розрізали повітря.
Артем повільно підійшов ближче.
— Тоді не дозволяй нікому ставити це під сумнів. Навіть собі.
Він обережно притягнув її до себе. Без поспіху. Без тиску.
І цього разу в його обіймах не було ревнощів чи боротьби.
Тільки вибір.
А внизу сходів стояла Аліна.
І її посмішка повільно зникала.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше