Цей день почався як звичайний. Я прибирала в бібліотеці, коли почула голос Маргарити Сергіївни: — Синочку! Нарешті приїхав!
Мене немов щось кольнуло в грудях. Адріан… Я швидко згладила складки на сукні та вийшла в коридор.
Він стояв, як завжди — статний, злегка втомлений, але з тією незбагненною теплотою в очах. І коли наші погляди зустрілися — щось між нами знову виникло. Мить. Мовчання. Внутрішнє тремтіння.
— Привіт, Ніко, — сказав він м’яко. — Добрий день, — відповіла я, трохи знітилась.
Ми провели день разом. Готували з Маргаритою Сергіївною обід, обідали на терасі, пили чай. Говорили про дрібниці, сміялися. Але в кожному слові — щось більше. Я не могла не помічати, як його погляд затримується на мені довше, ніж потрібно. Як він вслухається в кожне моє слово. А я? Я ловила себе на тому, що чекаю кожної його усмішки.
Вечоріло. Сонце сідало за обрій, і все навколо здавалось нереальним. Занадто спокійним, занадто правильним.
Маргарита Сергіївна, проводжаючи сина до машини, сказала йому тихо: — Вона гарна дівчина, Адріане. І справжня. Не зіпсуй.
Він нічого не відповів. Просто обняв маму і ще раз глянув на мене, перш ніж сісти в авто. Я стояла біля дверей і дивилась йому вслід.
І в ту мить мені здалося, що ми обоє щось відчуваємо. Але не готові визнати це. Ще ні.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
