Пролог. Після заходу сонця

• Шеріл

Дощ завжди нагадував мені минуле. Не тому, що він його змивав. Навпаки. Дощ повертав запахи. Мокрого дерева. Холодного каменю. Землі, яка вбирала кров набагато швидше, ніж люди встигали зрозуміти, що сталося.

Я стояла посеред лісу й дивилася, як вода стікає з кінчиків мого волосся. Навколо було тихо. Надто тихо. Лише дощ. Вітер. І далеке глухе гуркотіння грому. Я підняла голову. Небо було майже чорним. Сонце давно зникло за горизонтом. Після заходу сонця світ завжди ставав чеснішим. Люди переставали прикидатися. Страх виходив назовні. Таємниці — теж.

Я повільно провела пальцями по губах. На них залишився тонкий слід крові. Чужої. Я могла піти. Мала піти. Але чомусь залишилася. Попереду, між деревами, виднілося світло. Машини. Ліхтарі. Люди. Я чула їхні голоси ще здалеку. Шестеро чоловіків. Один із них говорив голосніше за інших. Спокійний голос. Глибокий. Упевнений.

— Розходимося. Перевірте будинок.

Я завмерла. Не через голос. Через ім'я, яке пролунало за кілька секунд.

— Тревіс, там нічого.

Тревіс. Я повторила його подумки. І чомусь не пішла. Це було дивно. Я прожила достатньо довго, щоб навчитися не цікавитися людьми. Люди приходили. Люди йшли. Закохувалися. Зраджували. Вмирали. А я залишалася. Завжди.

Але цього разу щось змусило мене рушити уперед. Я повернулась в будівлю, та вийшла до них з темряви. І я побачила його. Високий. Широкоплечий. Руде волосся промокло від дощу. Зелені очі одразу зупинилися на мені. На моїй чорній сукні. На шкіряній куртці. На крові. Він не відступив. Лише дивився. Я теж дивилася.

І в ту мить ще не знала, що цей чоловік стане найнебезпечнішою людиною в моєму житті. Не тому, що може мене вбити. А тому, що може змусити мене захотіти залишитися. Я усміхнулася. Повільно. Трохи нахилила голову.

І саме тоді почалася історія, яку я не планувала проживати. Історія про кров. Про минуле. Про тих, хто не вміє відпускати. І про чоловіка, чия кров мала мовчати там, де будь-яка інша розповіла б мені все. Але тоді я ще цього не знала. Тоді я просто стояла і дивилася на Тревіса Скотта.