Глава 1. Після втечі.

Холодний вітер ковзав між пальцями. Бризки хвиль покрили подол білого вбрання. Вона тремтіла, але не від холоду.
Дещо в ній змінилося. Саме в цей день.
Сидячи на березі моря, вона згадувала усі моменти з ним. Грейєм Семт. Одночасно коханням всього її життя й тим хто його зруйнував. Руде, кудряве пасмо нервово накручувалося на палець. Руки тремтіли. Були мурахи по тілі.
— Коли все почало руйнуватися?... 
Декілька років тому
— Амі, ти дійсно почала з ним зустрічатися? Подруга ніби не раділа за Амелію, а навпаки. Повітря в кімнаті стало важким. Напружену атмосферу одразу відчула Амелія.
— Тебе це турбує? Ти не рада за мене? Відверто, різко, прямо. Питання в лоб.
Дівчина від цього розгубилася, коліна затремтіли, щоки почервоніли, вона почала кусати нігті.
— Воу, Меліса, що з тобою? Амі не на жарт злякалася. Чому її подруга так реагує на її новоспеченого хлопця?...
— Ні-ні, ти що. Все добре... Швидко відповіла подруга. Але чи можна її таковою називати?... 
Це не перший випадок
Декілька місяців потому
Сонце повільно поступається місцем місяцю. Теплий вітер огортає ніби ковдрою. Гарячі вуста ковзають по одне одному. Його впевнені рухи змушують завмерти й очікувати наступного кроку. Десь всередині розливається тепло. Але таке.. Незвичне. Передчуття чогось. Нові відчуття. І як по замовленню. Сталося те, чого Амелія не могла дочекатися протягом декількох місяців поспіль. 
— Я тебе кохаю...
Цей шепіт змусив серце здригнутися, щоки почервоніти, а ноги підкоситися.
Впавши в обійми міцних, чоловічих рук. Амелія Вінчест вперше відчула себе по-справжньому захищеною в цих руках. І коханою цією людиною. 
Амелія різко заплющила очі. Одинока сльоза стікала щокою
Декілька місяців після
Темна ніч, лише декілька зорей освітлюють небо. Темрява. Аромат запалених свічок розходився квартирою. Плавні рухи. Одяг здуває як вітром. Тонкі руки прикривають білизну. Лише одного погляду вистачає для того щоб вони опустилися. Цієї ночі вона вся для нього. Тільки його. Збудження від його оголеного верху, змушує взяти ініціативу на себе. За декілька хвилин, білизну уніс вітер. Люблячі очі милувалися вигинами тіла. 
— Ти моя діва.
Промовили вуста. Від цього збудженого голосу, руки спітніли, серце забилось частіше. Дихання вже давно не було рівномірним. Але було щось і ще. Страх. Чим ближче до головного, тим більше зростає він. Підступний, готовий зупинитися в будь-яку мить. 
— Ти в мене перший... 
Тремтячим голосом наважилася вимовити.
Його теплі, широкі руки обвили талію, притискаючи до себе. Підборіддя плавно опустилося на макушку голови. Ніби напруга, яка повисла в повітрі стала розчинятися. Через декілька хвилин її взагалі як не було. 
— Будь впевнена в мені.
Коротка фраза, але яка впевнена.
Цей голос зводить з розуму. Такий сексуальний, мужній, беззаперечний.
Штовхає на ліжко, грубувато, пристрасно. Він наближається. Надвисає зверху. Серце у вогні. Хочеться кричати. Полум'я розходиться по тілу. Пальці починають свій танок. І зупиняються тільки на внутрішній стороні стегна. М'якими, малими рухами...
Дзз
Телефонний дзвінок