IV

— Вітасе*, Вітасе, зачекай! – мене наздоганяв батьків друг і за сумісництвом міністр безпеки: низький, чорнявий, широкоплечий чоловік. Не придивляючись, можна було впевнено сказати, що він ще дуже навіть крепкий. Його статура приваблювала, він мав по-справжньому чоловічу красу: чіткі риси обличчя, виразні карі очі (про таких ще кажуть щирі), якими він проникав у глибини твоєї душі, невеликий прямий ніс і тонкі вуста, на яких завжди розквітала добра посмішка. Верум**був на рік молодшим від батька, цьогоріч йому виповнюється 56. Він був відвертим і справедливим, а ще дуже надійним. 
— Вітаю, дядьку! Щось трапилось? Виглядаєте занепокоєним, – зупинившись, відповів я.
— Впевнений, ти вже знаєш всі новини, та мене хвилює сьомий парс на східно-західному кордоні. Ще коли твій батько був молодим, а до цього твій дід і прадід, та територія була об'єктом для полювання. Хто тільки не прагнув нею володіти. На початку правління нового амніс вони робили все нові і нові спроби завоювань з надією вирішення конфлікту в їх користь. І от тепер все повторюється. Боюсь, знаючи, що ти останній, цього разу дії будуть більш рішучими,– Верум йшов поруч, і я бачив всі зморшки, що виступили на його обличчі. Він нервував, це було видно. А я не знав, як сказати йому, що дні, коли ми могли вільно втручатись в справи тутешніх, давно минули. Тому енергійно посміхнувшись, сказав:
— Будь спокійним, все владнається. Не даремно ж мій народ вчив їх покоління за поколінням, – Верум лише скрутно похитав головою.– Як щодо тренування? Позмагаємось?
— От що за хлопчисько!? Чи в тебе вітер в голові, чи то зіграла в тобі кров Фідема***? – Таак, мій батько був неперевершеним мечником і не тільки. Він володів різними видами зброї. Спостерігаючи за його тренуваннями, виникало враження, що він — це і є стихія боротьби. Майже два метри в висоту, сильний, гнучкий, витривалий, при цьому ще й граційний. Батько мав незвичну для чоловіка зовнішність: тіло, хоч і натреноване, та не масивне; волосся світле, зазвичай заплетене в косу; ніс прямий; вуста пухкі, темно-рожеві; чітко окреслені скули; та ніжні фіалкові очі. Постарівши, він обзавівся невеличкою борідкою, копною сивини і комплектом зморщок, при цьому не втративши свого шарму.
— То що, б'ємось? –в цей момент, напевно, мої очі азартно зблиснули.
— І що це буде за бій: старий дід проти молодого юнака?– ховаючи смішинки в куточках очей, запитав Верум. – Хто б не виграв буде і смішно, і грішно одночасно.
Авжеж, хто не знає, сказав би, що переможець визначений завчасно. А я запитаю, чи випадково не знаєте, хто був постійним опонентом батька? Правильно, Верум.

Вітас* [ vitas ]~~життя
Верум** [ verum ]~~вірний
Фідем*** [ fidem ]~~ віра