II

 Сонце тільки зійшло, а я вже прямував до залу звітування. Сьогодні був чудовий ранок: вперше за кілька місяців я не відчував себе так пригнічено, в тілі розливалася рікою енергія, а настрій був припіднятий, як ніколи. З моменту батькової смерті я не знаходив собі спокою, на мої плечі лягла неабияка відповідальність: я повинен прослідкувати, як йде адаптація населення до відсутності амніс. Це не так вже й важко, адже основну роботу виконали мої попередники, мені ж залишилися штрихи. 
 Крокуючи галереєю, згадував ті часи, коли ми були ще всі разом. Ось на цій картині зображений пейзаж: невелика річка, скоріше струмок, поряд схилилося плакуче дерево, десь на горизонті сходить сонце, а земля вся вкрита зеленою, соковитою навіть на зображенні, травою. Ми обожнювали влаштовувати там пікніки. 
 З усіх картин, що тут є, я навряд чи нарахую хоча б десяток з вечірньою порою. Матінка завжди казала, що який би не був захід, неодмінно за ним слідує схід сонця, щоправда, не для всіх... Тому й потрібно з надією дивитися у завтра, і з натхненням йти сьогодні з самого ранку.
 Сонячний промінь сковзнув зі стіни на підлогу. Оо, цей паркет! Я не забуду його ніколи. Як я вчився тут танцювати величні та граційні па. Це була ще та морока. В ті часи я любив хитрувати, тому перед кожним заняттям малював собі позначки для ніг. Але в нас були занадто старанні покоївки, що я не намалюю, вони зітруть. Одного разу мені це набридло, і взявши гостренький ножичок, я вишкрябав підказку танцюриста навіки. Як тоді лютувала міс Свінч! Ніколи не забуду її вираз обличчя, коли вона побачила моє творіння: 
— Така робота! Зіпсувати такий шедевр! – здається, в неї відняло тоді трохи мову. Ненька намагалася втішити її, та даремно, економка грозилася вилупцювати мене доброю лозиною. Чесно, я злякався. Мене шукали усім палацом аж до вечора, та якби міс Свінч клятвено не пообіцяла зберегти моє тіло, боюсь вони б мене так і не знайшли.
 Минувши декілька коридорів, мій погляд вперся в різн`і вишукані двері. Мені не потрібно було заглядувати всередину, щоб взнати, що там відбувається. Я мав феноменальний слух, тому й знав, що всі мої асистенти взборі і вже обговорюють сьогоднішні питання.