Після третьої пари

Епілог. Марк

Минуло пів року

Весна повернулася в університет. Студенти знову сиділи на сходах, сміялися, сперечалися, будували плани. Настя стояла біля входу до бібліотеки. Тримаючи в руках купу книг.
  — Ти знаєш, що це виглядає як професійна деформація? — сказав я.
  Вона обернулася й усміхнулася.
  — А ти знаєш, що я тепер аспірантка?
  — Я знаю. Я пишаюся.
  Вона підійшла ближче.
  — Ти завжди так серйозно це говориш.
  — Бо це правда.
  Вона закотила очі. Але я бачив, що їй приємно.
  — До речі, — сказала вона, — сьогодні вечірка у Олексія.
  — Я пам’ятаю.
  — І ти обіцяв не починати суперечку з ним про музику.
  — Я нічого не обіцяв.
  Вона штовхнула мене плечем. Ми пішли доріжкою між корпусами. І раптом вона взяла мене за руку. Просто так. Наче це завжди було природно. Я подивився на неї.
  — Що?
  — Нічого.
  Я усміхнувся. Бо іноді щастя — це не великі слова. І не ідеальна історія. Іноді це просто шанс зробити правильний вибір… вдруге. І більше не відпускати.

Тея Тейлор

Подобається

#2560 в Любовні романи
#577 в Короткий любовний роман

У тексті є: студенти, хороша дівчина, повільне зближення

Відредаговано: 14.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись