Епілог

4 місяці потому

Іноді мені здавалося, що той день, коли правда нарешті вирвалася назовні, тривав вічність. А іноді – що він минув за одну мить, залишивши після себе тільки втому, порожнечу і дивне відчуття полегшення, як після довгого перебування у воді без доступу до повітря.

Того дня, одразу після нашої розмови, до нас підійшов Логан. Я не знала, що він тут. Але оскільки тут була Жасмін, то мабуть і не дивно, що він теж десь поряд.

Він мовчки простягнув телефон Дафні, не дивлячись ні на кого конкретно, ніби боявся зустрітися з чиїмось поглядом. На екрані схоже був відеозв’язок, але мені не видно з ким саме.

– Дафно?.. – дівочий голос зламався ще до того, як вона договорила.

Олівія. Найкраща подруга Дафни. З першого класу вони втрьох, разом з Бейлі, були не розлучні.

Наступні секунди перетворилися на хаос із сліз, тремтячих рук і уривчастих слів. Вони дивилися одна на одну, ніби боялися, що це сон. Олівія плакала й повторювала її ім’я знову і знову, а Дафна не могла сказати нічого – тільки хитала головою, прикриваючи рот долонею, щоб не зірватися на ридання.

Вона не знала.

Не знала, що Дафна жива.

Не знала, що її наречений Логан весь цей час був у контакті з нею. І, здається, саме це боліло найбільше.

Логан стояв осторонь, блідий, мов стіна. Тоді в машині я бачила впевненого чоловіка, а зараз – людину, яка усвідомлює ціну мовчання. Він кожен день брехав дівчині, яку кохав. Хотів, але не міг розповісти правду про її найкращу подругу, чиє зникнення вона переживала не легше за мене.

Я бачила, як Тео, стоячи позаду Дафни, з натягнутою посмішкою невпевнено помахав Олівії через екран. Логан погано приховуючи свої емоції, стояв поряд і дивився як його кохана плаче, тільки тепер вже від щастя. Тоді я не вслуховувалась хто що говорив, бо це був лише їхній момент.

Мабуть, і не варто розповідати, як місто відреагувало на повернення Тео й Дафни. Тут було все: шепіт за спинами, здивування, злість, співчуття, репортажі в новинах, пости в інтернеті і погляди, від яких хотілося втекти. Люди завжди хочуть простих відповідей. А правда рідко буває простою.

Найважче було мамі.

Вона не знала нічого – ні про контрабанду, ні про угрупування, ні про те, що в це був втягнутий її чоловік. І її донька.

Його арешт став для неї ударом, від якого вона довго не могла оговтатися. Я бачила її очі, сповнені щастя, коли вона вперше за чотири роки обіймала Дафну – живу, неушкоджену, справжню. А потім – бачила, як в її очах за одну ніч її життя зламалося вдруге, коли її чоловіка виводили з дому в наручниках. І як вона намагалася зібрати себе по частинах, не маючи ні сил, ні можливостей щось виправити.

Для мене це було… складно.

Це мав бути момент справедливості. І він ним був. Але водночас – це був мій батько. Людина, яку я любила, довіряла.

Я не знала, як правильно почуватися. І, мабуть, правильного способу не існувало.

За ці місяці майже всіх, хто був замішаний у цій справі, затримали. Система, яка роками здавалася непорушною, почала сипатися. Нам не треба озиратись на кожен різкий звук. Не треба перевіряти, чи за нами не стежать. Ми вперше за довгий час дозволили собі… жити.

Деон співпрацював зі слідством. Йому дали шанс – не свободу без наслідків, але й не камеру. Умовний термін за перший злочин з пом’якшувальними обставинами: допомога в справі і співпраця зі слідством. Не можу виправдати його дії, але я насправді рада, що все так у нього склалось. Кожен сам приймає для себе рішення, він свій зробив, але визнав свою помилку і розкаявся. Можливо, одразу так не скажеш, але він хороший хлопець, і сподіваюсь, він не профукає цей шанс.

І ось за вікном вже червень. Яскраве сонце освітлює мою кімнату, а вітерець задуває крізь прочинене вікно.

Після декількох годин в метушні і хаосі, я нарешті присіла всього на хвилинку, щоб перевести дух і заспокоїти думки. Але здається втратила лік часу, бо почула тихе покашлювання, щоб привернути мою увагу і нарешті вихопити з роздумів.

Фелікс стояв, обпершись об дверний проліт і не соромлячись розглядав мене з широкою посмішкою. Що ж, не маю наміру йому заважати, тож піднялась на весь зріст і впевнено дивилась на хлопця, даючи йому повний доступ для розглядання. Власне я теж не могла втриматись, щоб не пожирати його поглядом. Він має неймовірний вигляд в цих класичних брюках і сорочці. Щоправда, я теж була нічогенькою в своїй блакитній атласній довгій сукні А-силуету з відкритими плечима та розрізом.

Сьогодні наш випускний. Останній день школи.

– Ти неймовірна, – низьким тоном промовив Фелікс, нарешті зупинивши погляд на моєму обличчі. Від його погляду, сповненого обожнювання і бажання, я закусила губу, заодно трохи стримуючи задоволену посмішку.

– Тільки що те саме подумала про тебе, – тихо, але впевнено і навіть трохи зухвало сказала я, і він рушив до мене. Не встигла я й заперечити – пф, ніби я збиралась це робити, – як він притягнув мене до себе за талію і з’єднав наші губи в поцілунку.

Ми відірвались один від одного лише тоді, коли вже не залишилось повітря.