Розділ 47. Бунгало на воді

Човен був маленьким — білим, з синіми смужками, відкритим. Капітан — місцевий чоловік з темною шкірою і широкою усмішкою — допоміг їм сісти.

— Обережно, — він простягнув руку Олені. — Човен хитається.

Вона сіла, тримаючись міцно. Вадим сів поруч. Валізи завантажили ззаду.

Аріф сів спереду.

— Готові? — капітан запитав.

— Готові, — Вадим кивнув.

Двигун зарокотав. Човен повільно відійшов від доку.

***

Перші хвилини були повільними — човен обережно маневрував між іншими човнами, яхтами, причалами.

Потім — відкритий океан.

Капітан додав швидкості. Човен полетів вперед, підстрибуючи на хвилях.

Вітер бив у обличчя — теплий, солоний. Бризки води долітали до них, прохолодні на пекучому сонці.

Олена засміялася, закинувши голову назад, насолоджуючись.

— Це неймовірно! — вона закричала через шум двигуна і вітру.

Вадим усміхнувся, дивлячись на неї. Волосся розвівалося на вітрі. Очі сяяли. Вона була щасливою.

Він подивився навколо. Океан розстилався в усі боки — безкінечний, блакитний, з відтінками бірюзи, смарагду, сапфіру. Вода була настільки чиста, що видно було дно — коралові рифи, риби, піщані відмілини.

— Дивись! — Олена вказала вправо.

Дельфіни. Троє. Стрибали у воді, граючись, супроводжуючи човен.

— Боже, — Вадим задихнувся.

Капітан сповільнив, щоб вони могли дивитися. Дельфіни підпливли ближче, ще раз стрибнули — граційно, красиво.

Потім пірнули і зникли.

— Вони завжди тут? — Олена запитала Аріфа.

— Часто, — він усміхнувся. — Вам пощастило. Це добра прикмета.

Човен знову пришвидшився.

***

Через п'ятнадцять хвилин попереду з'явився острів.

Маленький — можливо, кілометр у довжину, півкілометра у ширину. Покритий пальмами. Білий піщаний пляж оточував його повністю. Бунгало стояли у воді навколо острова — на палях, з'єднані дерев'яними містками.

— Ваш готель, — Аріф оголосив. — "Paradise Water Villas".

— Це... — Олена не знайшла слів.

— Рай, — Вадим закінчив.

Човен підпливав до одного з бунгало. Капітан майстерно причалив до маленького доку біля входу.

Аріф вискочив, допоміг Олені. Потім Вадиму. Валізи винесли останніми.

— Ласкаво просимо до вашого бунгало, — Аріф відкрив двері ключем. — Номер три. Один з найкращих — прямий вид на захід сонця.

***

Вони увійшли.

І завмерли.

Бунгало було казковим.

Відкритий простір. Велике ліжко king-size з білою постіллю і балдахіном з легкої тканини. Підлога — полірована темна деревина. Стіни — білі, з великими вікнами в усі боки.

Але найвражаюче — підлога.

Частина підлоги — скляна. Крізь неї видно було воду внизу. Риби плавали прямо під ними — яскраві, різнокольорові.

— Боже, — Олена підійшла, дивлячись вниз. — Ми буквально над океаном.

— Так, — Аріф усміхнувся. — Скляна підлога дозволяє спостерігати за морським життям прямо з ліжка.

Він повів далі.

— Ванна кімната.

Ванна кімната була розкішною. Велика ванна з видом на океан. Душ — відкритий, напівзовні, з тропічним душем. Два умивальники. Білі рушники складені у форму лебедів.

— Міні-бар — тут. Повністю укомплектований, безкоштовний. Кава, чай, закуски.

— Кондиціонер контролюється тут. Але ми рекомендуємо відкривати вікна — океанський бриз достатньо прохолодний увечері.

— Тераса — через ці двері.

***

Вони вийшли на терасу.

І знову завмерли.

Тераса була великою — дерев'яна, з шезлонгами, столиком, гамаком. Сходи вели прямо у воду.

Океан розстилався перед ними — безкінечний, блискучий. Інші бунгало видно було вдалині. Острів — за спиною, зелений, спокійний.

— Це найкрасивіше місце, яке я бачила у житті, — Олена прошепотіла.

— Я теж, — Вадим обійняв її.

Аріф усміхнувся.

— Сніданок подається з восьмої до одинадцятої у головному ресторані на острові. Або ми можемо доставити у ваше бунгало. Обід і вечеря теж. Є також меню room service — цілодобове.

— Спа-центр розташований на острові — масажі, процедури. Заздалегідь бронюйте.

— Водні види спорту — снорклінг, дайвінг, каякінг, виндсерфінг — все безкоштовно. Обладнання у центрі активностей.

— Якщо потрібна допомога, зателефонуйте на reception. Номер на телефоні біля ліжка.

Він передав ключі Вадиму.

— Насолоджуйтеся вашим перебуванням. Якщо потрібно що-небудь, я завжди на зв'язку.

— Дякую, — Вадим потиснув руку.

Аріф пішов. Двері закрилися.

Вони були самі.

***

Олена повільно оберталася, дивлячись навколо.

— Це реально?

— Так, — Вадим засміявся. — Це реально.

— Ми тут. На Мальдівах. У бунгало на воді. Для медового місяця.

— Так.

Вона кинулася до нього, обійняла.

— Дякую. Дякую за це. За все.

— Тобі дякувати. За те, що ти тут. Зі мною.

Вони поцілувалися — довго, повільно.

***

Наступні тридцять хвилин розпаковували валізи.

Олена акуратно розклала одяг у шафі. Косметику у ванній. Купальники — три штуки — повісила, щоб висохли від вологості.

Вадим просто викинув свої речі у шафу без особливого порядку.

— Ти серйозно? — Олена дивилася на нього.

— Що?

— Ти просто кинув все туди.

— Це просто одяг. Не має значення.

Вона покрутила головою, але усміхалася.

***

Коли закінчили, Олена одразу змінилася. Скинула спортивні штани і футболку, одягла купальник — білий, простий, але красивий на її фігурі. Зверху накинула легку туніку.

— Йдемо плавати? — вона запропонувала.

— Зараз? — Вадим здивувався. — Ми тільки прибули.

— Саме тому! Не хочу чекати. Хочу відчути воду.

Він засміявся, змінився теж — купальні шорти, футболка.

— Гаразд. Ходімо.

***

Вони вийшли на терасу. Олена спустилася сходами прямо у воду.

— Боже! — вона вигукнула. — Вона тепла!

Вадим спустився за нею. Вода справді була теплою — як ванна. Приємною.

І чистою. Настільки чистою, що видно було кожну деталь дна — пісок, камені, коралі, риби.