Розділ 42. Вечірні розваги

Десята година вечора.

Гості випили достатньо, щоб розслабитися, але ще тверезі, щоб танцювати і веселитися. Атмосфера була теплою, легкою, радісною.

Олексій, ведучий, підійшов до мікрофона з хитрою усмішкою.

— Пані та панове! Час для традиційної гри! Називається "Наскільки добре ви знаєте одне одного?"

Вадим і Олена переглянулися.

— О ні, — Олена засміялася. — Я знаю цю гру.

— Я теж, — Вадим усміхнувся. — Готова програти?

— Ти програєш, — вона штовхнула його граючи.

Олексій продовжив:

— Правила прості! Вадим і Олена сідають спинами одне до одного. Я ставлю питання. Вони піднімають табличку з відповіддю — "Я" або "Він/Вона". Якщо відповіді збігаються, вони отримують бал!

Офіціанти принесли два стільці, поставили їх спина до спини. Вадим і Олена сіли.

Олексій дав їм таблички — одна написано "Я", на другій "Вона" для Вадима і "Він" для Олени.

— Готові? Перше питання: хто встає раніше вранці?

Вадим підняв табличку "Я".

Олена підняла табличку "Він".

— Збіг! — Олексій оголосив. Гості заплескали.

— Друге питання: хто більше їсть?

Вадим підняв "Я".

Олена підняла "Він".

— Знову збіг!

Гості сміялися.

— Третє питання: хто краще готує?

Вадим підняв "Вона".

Олена підняла... "Я".

— Збіг! — Олексій засміявся. — Скромна, я бачу!

— Не скромна, просто чесна, — Олена засміялася.

— Четверте питання: хто перший сказав "я люблю тебе"?

Вадим замислився, потім підняв "Я".

Олена підняла "Він".

— Збіг!

Гості "аааа"-кали.

— П'яте питання: хто більше плаче під час фільмів?

Вадим підняв "Вона".

Олена підняла... "Він".

Вони обернулися, подивилися одне на одного, здивовано.

— Не збіг! — Олексій засміявся. — Вадим плаче під час фільмів?

— Іноді, — Вадим зізнався, червоніючи. — Коли фільм реально сумний.

Гості вибухнули сміхом і оплесками.

— Це мило! — хтось крикнув.

— Шосте питання: хто більше нервує перед важливими подіями?

Обоє підняли "Я".

Олексій засміявся:

— Обоє нервують! Не збіг технічно, але зрозуміло!

Гості сміялися.

***

Гра тривала ще п'ять питань. У кінці Вадим і Олена набрали вісім балів з одинадцяти.

— Непогано! — Олексій схвалив. — Ви знаєте одне одного краще, ніж більшість пар!

Вони встали, обійнялися, поцілувалися. Гості аплодували.

***

— А тепер, — Олексій оголосив, — час для наступної гри! Називається "Туфля нареченої"!

Олена застогнала.

— О ні, не ця гра.

— Що це? — Вадим запитав.

— Побачиш, — вона усміхнулася таємниче.

Олексій пояснив:

— Вадим сідає на стілець посередині залу. Олена сідає на його коліна. Навколо них стають п'ять чоловіків. Вадиму зав'язують очі. Чоловіки по черзі знімають свої туфлі і дають Олені. Вадим повинен наосліп знайти Оленину туфлю серед шести!

— Це безглуздо, — Вадим засміявся.

— Це традиція! — Олексій наполягав.

Вадим сів на стілець. Олена сіла на його коліна, обіймаючи за шию.

— Не хвилюйся, — вона прошепотіла. — Моя туфля особлива.

— Вони всі виглядають однаково, — він прошепотів назад.

Демид зав'язав йому очі хусткою.

П'ять чоловіків стали навколо — Демид, Максим, Олександр Іванович, два друга Вадима.

Кожен зняв одну туфлю. Олена зняла свою.

Олексій поклав шість туфель у ряд перед Вадимом.

— Готовий? Знайди туфлю своєї дружини!

Вадим простягнув руку, почав обмацувати туфлі наосліп.

Перша — велика, чоловіча, очевидно не Оленина.

Друга — теж велика.

Третя — менша, але все ще чоловіча.

Четверта — ще менша. Можливо?

П'ята — точно чоловіча.

Шоста — маленька, ніжна, на високому підборі.

Він взяв четверту і шосту, вагався.

— Рішення! — Олексій підганяв.

Вадим вибрав шосту, підняв.

— Це вона!

Олексій зняв йому пов'язку.

Вадим подивився — біла туфля на високому підборі, з кристалами.

— Правильно! — Олексій оголосив.

Гості вибухнули оплесками.

Олена поцілувала Вадима.

— Молодець!

— Я просто вгадав, — він зізнався.

— Не важливо. Ти вгадав правильно.

***

Наступна гра — "Викуп нареченої танцем".

— Традиційно наречений викуповує наречену грішми, — Олексій пояснив. — Але ми зробимо інакше! Вадим повинен станцювати сольний танець для Олени!

Вадим застиг.

— Що? Ні. Я не можу.

— Можеш! — гості закричали.

— Давай, брате! — Демид підштовхнув його.

Олена сиділа на стільці, усміхаючись, чекаючи.

— Який танець? — Вадим здався.

— Будь-який! Імпровізуй!

Музика почала грати — "Uptown Funk" від Bruno Mars. Енергійна, весела.

Вадим стояв посередині танцполу, червоніючи.

— Давай! — гості скандували.

Він почав рухатися. Незграбно спочатку. Не знав, що робити.

Потім вирішив — якщо вже робити, то робити з гумором.

Він почав танцювати перебільшено — великі рухи руками, кумедні кроки ногами, обертання.

Гості вибухнули сміхом.

Олена сміялася так сильно, що не могла дихати.

Вадим підійшов до неї, танцюючи, простягнув руку.

— Може, приєднаєшся? Врятуєш мене від соромоти?

Вона взяла його руку, встала.

Вони танцювали разом — кумедно, незграбно, але весело.

Гості аплодували, сміялися, знімали на телефони.

Музика закінчилася. Вадим і Олена кланялися.

— Це було жахливо, — Вадим засміявся.

— Це було ідеально, — Олена поцілувала його.

***

О одинадцятій вечора Олена відчула втому.

— Мені потрібна перерва, — вона прошепотіла Вадиму.

— Ходімо, — він взяв її за руку.

Вони непомітно вислизнули з залу, вийшли на терасу. Ніч була теплою, зоряною. Вдалині чулася музика і сміх з залу, але тут було тихо.

Вони стояли біля перил, дивлячись на озеро, що блищало під місяцем.

— Втомилась? — він обійняв її ззаду.

— Так, — вона притиснулася до нього. — Але щаслива. Так щаслива.