Розділ 34. Організація весілля

Березень. Чотири місяці до весілля.

Вадим, Олена, Демид і Емілія стояли біля входу до заміського комплексу "Зелена Садиба" — за тридцять кілометрів від Києва. Власниця комплексу, Оксана, проводила їм екскурсію.

— Ось головна тераса, — вона показувала на широкий відкритий простір з дерев'яною підлогою, прикрашений ліхтариками. — Тут можна провести банкет. Вміщується до ста п'ятдесяти гостей.

Олена дивилася, уявляючи столи, квіти, гостей. Це було красиво. Але чи це те?

— А церемонія? — запитав Вадим.

— Є кілька варіантів, — Оксана повела їх далі. — Перший — біля озера. Другий — у саду. Третій — у критій альтанці, якщо погода підведе.

Вони пройшли до озера. Маленьке, чисте, оточене деревами. Біля води стояла дерев'яна арка, прикрашена білими тканинами.

— Ось тут, — Оксана показала. — Наречені стоять під аркою. Гості сидять на стільцях навпроти. Вид на озеро і дерева. Дуже романтично.

Олена завмерла. Це було воно. Саме це місце.

— Вадим, — вона взяла його за руку, — подивися. Уяви: ми стоїмо тут. Священик між нами. Гості дивляться. Сонце заходить над озером.

Він подивився, уявив — і всміхнувся.

— Ідеально. Це воно.

— Ви впевнені? — Емілія підійшла. — Може, ще подивимося інші місця?

— Ні, — Олена сказала рішуче. — Це наше місце. Я відчуваю.

Демид оглянув територію професійним поглядом.

— Скільки коштує оренда на день?

— П'ять тисяч доларів, — Оксана відповіла. — Це включає всю територію з десятої ранку до другої ночі. Тераса, сад, озеро, кімнати для підготовки, паркінг.

— Кейтеринг? — Демид продовжив.

— Ми співпрацюємо з кількома компаніями. Можу порекомендувати. Або ви можете найняти свою.

Вони обговорили деталі ще годину. Оксана показала кімнати для підготовки — дві великі, з дзеркалами, диванами, всім необхідним. Одна для нареченої, друга для нареченого.

— Беремо, — Вадим сказав, коли вони повернулися до офісу. — Двадцять п'ятого липня. Підписуємо договір.

Оксана всміхнулася.

— Чудово. Вітаю. Це буде прекрасне весілля.

***

Наступного тижня вони зустрілися з кейтеринговою компанією.

Шеф-кухар Андрій запропонував меню:

ЗАКУСКИ:
- Канапе з лососем  
- Брускети з моцарелою  
- Салат Цезар  
- Грецький салат  

ОСНОВНІ СТРАВИ: 
- Філе-міньйон з трюфельним соусом  
- Качка з апельсинами  
- Морські гребінці  
- Вегетаріанська опція (лазанья)  

ДЕСЕРТИ:  
- Триярусний весільний торт (ванільно-полуничний)  
- Макаруни  
- Пан-котта  

НАПОЇ:
- Шампанське (приємне)  
- Біле/червоне вино  
- Міцні напої  
- Безалкогольні опції  

Олена переглядала список, кивала.

— Це чудово. Але торт... Я хочу щось особливе. Не просто ванільно-полуничний.

— Що ви маєте на увазі? — Андрій запитав.

— Щось, що символізує нас, — вона подивилася на Вадима. — Наша історія почалася темно. Але закінчилася світло. Може, торт показати це? Темний низ, світлий верх?

Андрій замислився.

— Шоколадний низ, ванільний верх, між ними — градієнт? Від темного до світлого?

— Так! — Олена усміхнулася. — Саме так.

— Красива ідея, — Вадим стиснув її руку.

Андрій записав.

— Зроблю ескіз. Покажу через тиждень.

***

Фотограф — Максим, друг Демида — приїхав наступного дня.

— Розкажіть про вашу історію, — попросив він, дістаючи блокнот.

Вадим і Олена розповіли — стисло, без зайвих деталей. Про зустріч, про труднощі, про те, як вони подолали все разом.

Максим слухав, кивав.

— Я зроблю не просто весільні фото. Я розповім історію. Вашу історію. Від підготовки до першого танцю. Кожна емоція. Кожен момент.

— Скільки коштує? — запитав Вадим.

— Для друга Демида? — Максим усміхнувся. — Три тисячі. Це включає цілий день, обробку, альбом.

— Домовились.

***

Музика. Вони зустрілися з діджеєм Олексієм та живим гуртом "Джаз і Душа".

— Для церемонії хочемо щось класичне, — сказала Олена. — Скрипка, фортепіано. Менделсон "Весільний марш", коли я йду.

— А для банкету? — Олексій запитав.

— Суміш, — Вадим відповів. — Перша частина — класика, романтика. Друга частина — енергійніше. Щоб люди танцювали.

— Ваш перший танець?

Олена і Вадим переглянулися.

— Ми ще не вирішили пісню, — зізналася вона.

— Подумайте, — Олексій порадив. — Це має бути щось особливе. Пісня, яка означає щось для вас обох.

Того вечора вони сиділи вдома, слухаючи різні пісні.

— "All of Me" Джона Леджeнда? — запропонувала Олена.

— Красива, але занадто популярна, — Вадим похитав головою.

— "Perfect" Еда Ширана?

— Теж популярна.

Вони слухали далі. Потім раптом заграла пісня — "A Thousand Years" Крістіни Перрі.

"I have died every day waiting for you..."

Олена завмерла.

— Це воно, — прошепотіла вона. — Ця пісня. Про чекання. Про те, що ти нарешті знайшов того, кого шукав все життя.

Вадим слухав, слова проникали у душу.

"I have loved you for a thousand years, I'll love you for a thousand more..."

— Так, — він кивнув. — Це наша пісня.

Вони обійнялися, слухаючи пісню до кінця, вже уявляючи, як танцюватимуть під неї на своєму весіллі.

***

Квітень. Три місяці до весілля.

Запрошення. Дизайнер Катерина показувала макети.

— Ось цей — класичний. Білий, золоті літери, елегантний.

— А цей? — Олена показала на інший.

— Більш сучасний. Мінімалістичний. Чорно-білий, з вашою монограмою.

Олена подивилася на Вадима.

— Мені подобається мінімалістичний. Він... він як ми. Простий, але зі змістом.

— Мені теж, — він погодився.

Катерина записала.

— Скільки запрошень?

— Сто п'ять, — Олена підрахувала. — Родина, друзі, колеги.

— Будуть готові через два тижні.

Олена склала список гостей:

РОДИНА:  
- Батьки Олени  
- Демид і Емілія  
- Дядьки, тітки, кузени (15 осіб)