Глава 8. Ранок після

Я прокинувся від голосів і чиїхось спроб мене розбудити. Спочатку я навіть не зрозумів, де перебуваю. Голова була важкою, тіло ніби відмовлялося рухатися, а те, що відбувалося навколо, здавалося продовженням якогось дивного сну.

Я розплющив очі. Переді мною були Саша, Соня, Настя і Соня номер два. Якусь мить я просто дивився на них, намагаючись зрозуміти, що взагалі відбувається і чому всі вони опинилися в мене вдома. Я підвівся, випив води й поступово почав приходити до тями.

Соня номер два пояснила, що вони написали їй і вирішили приїхати подивитися, як ми. Кухня вже жила своїм життям. Соня номер два смажила картоплю, інші розмовляли. Після вчорашнього вечора це виглядало майже абсурдно: я ледве міг згадати, як дістався додому, а навколо мене вже зібралася компанія, ніби так і було задумано.

Я ще не встиг як слід розібратися в тому, що відбувається, коли пролунав дзвінок у двері. Я пішов відчиняти. Саша крикнув услід, що це сусід, який уже втретє скаржиться на шум.

За дверима справді стояв він. Як він виглядав, я не пам'ятаю. Пам'ятаю лише, що був ще п'яний і мені було абсолютно начхати на нього. Він щось говорив — роздратовано, незадоволено, — а я стояв і слухав, не відчуваючи нічого, крім бажання, щоб він якнайшвидше пішов. Слово за слово, і я пригрозив скинути його зі сходів. Він пішов, кинувши наостанок, що викликав поліцію.

Я повернувся до решти і розповів, що сталося. Після цього всі швидко зібралися й розійшлися. У квартирі залишилися тільки я і Соня номер два.

Після всього, що сталося за останню добу, можна було очікувати чого завгодно. Але між нами не сталося нічого особливого. Я не думав про те, щоб переспати з нею, та й взагалі ледве міркував після вчорашнього. Ми просто лягли спати.

Тоді я не надавав цьому великого значення. Мені здавалося, що це лише наслідки божевільної ночі, яка скоро забудеться. Але деякі вечори закінчуються не тоді, коли гасне музика і люди розходяться по домівках. Іноді їхні наслідки залишаються з тобою ще довго — у вчинках, про які потім згадуєш із незручністю, і в людях, яких мимоволі втягуєш у власну плутанину.