Глава 7. Дві Соні

Після випадкової зустрічі з Сонею я продовжував жити так, ніби нічого особливого не сталося. У моєму житті з'являлися нові знайомства, нові дівчата, нові приводи вийти з дому. Мені хотілося вірити, що я вже давно залишив Соню позаду і що зустріч із нею нічого не змінила.

Одного разу мені написав Саша.

— Ми йдемо в клуб, бро. Ти з нами?

Він збирався провести вечір із Настею, найкращою подругою Соні. Спочатку я не горів бажанням іти. Звичайний похід у клуб не здавався мені чимось настільки цікавим, заради чого варто було б змінювати плани. Але потім з'ясувалося, що там буде Соня. І моє рішення перестало бути таким однозначним.

Я міг відмовитися. Залишитися вдома, провести вечір як зазвичай і не створювати собі зайвих приводів для переживань. Якщо я справді забув Соню, то навіщо мені взагалі було її бачити? Але, мабуть, я забув її не настільки сильно, як хотів думати. Мені хотілося зустрітися з нею. Хоча б мигцем побачити, як вона живе без мене.

Я не став розбиратися у власних причинах. Натомість вирішив, що піду, але не сам. У мене була подруга, з якою ми познайомилися на сайті знайомств. Ми ще жодного разу не бачилися наживо, але я запропонував їй провести цей вечір разом зі мною.

І тут була своя іронія: її теж звали Соня. Виходило, що того вечора я збирався прийти до однієї Соні з іншою Сонею. Ніби одного імені мені було мало, щоб остаточно заплутатися у власних почуттях.

Звичайно, тоді я не думав про це настільки глибоко. Мені здавалося, все досить просто: я прийду з іншою дівчиною, і Соня побачить, що в мене своє життя. Що я не сиджу вдома, страждаючи за минулим, і не чекаю, коли вона повернеться. Мені хотілося, щоб вона думала саме так. Я хотів виглядати людиною, якій байдуже. І, напевно, найбільше я хотів сам у це повірити.

Того вечора я все-таки прийшов у клуб. Зі мною була Соня номер два — та сама подруга, з якою я познайомився на сайті знайомств. До цього ми добре спілкувалися в переписці, і в житті все виявилося так само легко. Жодної ніяковості при першій зустрічі не виникло. Ми одразу знайшли спільну мову, ніби вже давно знали одне одного.

За столиком із нами сиділи Саша і Настя. Навколо грала музика, люди відпочивали, розмовляли й танцювали. Здавалося, попереду звичайний вечір, яких у моєму житті було чимало. Але я знав, що тут буде Соня.

Якоїсь миті вона з'явилася в клубі разом зі своїм новим кавалером. Вони підійшли до нашого столика привітатися. Швидше за все, Соня хотіла привітати Настю — свою найкращу подругу. Принаймні, саме так я зараз уявляю ту ситуацію.

Я не став надавати цьому значення і продовжив спілкуватися з Сонею номер два. Не намагався привернути увагу колишньої, не шукав приводу заговорити з нею. Принаймні, зовні все виглядало саме так.

Ми продовжували сидіти за столиком, розмовляти й випивати. З Сонею номер два було легко. Якоїсь миті я поцілував її. Це був наш перший поцілунок того вечора. Він стався зовсім окремо від появи колишньої: я продовжував проводити час із дівчиною, з якою прийшов, і між нами все складалося природно.

Пізніше ми з Сонею номер два пішли на танцпол. І там я знову побачив колишню. Вона танцювала зі своїм новим кавалером. Я не знаю, що саме відчув тієї секунди. Пам'ятаю лише, що побачене зачепило мене сильніше, ніж мені хотілося б визнати.

Я ж сам прийшов у клуб з іншою дівчиною. Сам вирішив, що хочу побачити Соню. Сам вигадав, як маю виглядати в її очах. Але одне діло — переконувати себе, що ти давно живеш далі, і зовсім інше — бачити, як людина, яку ти намагаєшся забути, проводить час із кимось іншим.

Я продовжував танцювати з Сонею номер два, а потім поцілував її прямо на танцполі. Цього разу я хотів, щоб колишня це помітила. Мені хотілося показати, що в мене теж хтось є, що я не збираюся залишатися осторонь, поки вона будує своє життя. Чи помітила вона наш поцілунок, я не знаю. Я був надто п'яний, щоб упевнено судити про те, куди вона дивилася і що могла подумати. Але сам я розумів, чому це зробив.

Я прийшов у клуб, щоб побачити Соню. Привів із собою іншу дівчину, продовжував спілкуватися з нею, а потім, побачивши колишню з новим кавалером, поцілував її прямо на танцполі. Я намагався довести, що забув Соню, але сама моя поведінка говорила про протилежне.

Поступово я сп'янів настільки, що перестав хоч трохи контролювати свої дії. Саша зупинився в готелі на другому поверсі клубу. Коли мені стало зовсім погано, Соня номер два допомогла мені дістатися до номера. Там мене знудило. Вона не покинула мене. Подбала про мене, хоча ми лише вперше зустрілися наживо.

Саша вирішив, що мене треба відвезти додому. Самостійно йти я вже практично не міг, тому він майже на собі довів мене до таксі. Соня номер два поїхала зі мною. Вдома я попрямував до ванної, але до ліжка так і не дістався. Я відключився прямо на підлозі, залишивши її саму. Вона приїхала провести зі мною вечір, а в результаті опинилася поруч із людиною, яка навіть не могла подбати про себе.

Тієї ночі я намагався переконати Соню, що в мене все добре, хоча сам ще не розібрався у власних почуттях. Я хотів показати колишній, що живу далі, але натомість дозволив минулому впливати на мої вчинки. І поки я намагався довести, що забув одну Соню, поруч зі мною була інша — дівчина, з якою мені справді було легко, але якій я не міг дати того, чого вона, можливо, заслуговувала.

А вранці все продовжилося так, як я не очікував.