Глава 1. Випадковість

Все почалося з роботи.

Мені запропонували поїхати до Кременчука: там була можливість заробити, і я погодився. Зібрав речі й вирушив туди разом із друзями з Дніпра. У той період робота займала більшу частину мого життя, тому подібні поїздки не здавалися чимось незвичайним. Нове місто означало насамперед нові справи й гроші. А ще — приємне відчуття, що тут тебе ніхто не знає і можна просто займатися своїм, не озираючись на минуле.

Одного вечора ми сиділи з друзями в барі. Від нудьги я відкрив сайт знайомств і почав гортати анкети. Тоді дівчата були для мене радше розвагою. Я легко знайомився, легко втрачав інтерес і рідко замислювався над тим, що відчуває інша людина. Мені здавалося, що все це несерйозно і ні до чого не зобов'язує.

Серед анкет мені трапилася Соня.

Не можу сказати, що тієї секунди сталося щось особливе. Вона здалася мені симпатичною, і я вирішив написати. Не було ні передчуття, ні думки, що переді мною людина, яка колись так сильно змінить моє життя. Я просто побачив дівчину й надіслав їй перше, що зазвичай пишуть у таких випадках:

«Привіт».

Ми переписувалися приблизно тиждень. Спочатку все було цілком звичайно: повідомлення, жарти. Але поступово я помітив, що розмову ми підтримуємо вдвох. У нас був хороший конект. Мені не доводилося витягувати спілкування з останніх сил, і проблем із цим у нас ніколи не було.

Вона була товариською, доброю й веселою. Вона любила гуляти, багато жартувала й часто підколювала мене. Ми обидва підколювали одне одного, але вона наче особливо це любила. У неї був класний сміх, який я досі пам'ятаю. Вона любила розповідати мені в голосових, що в неї відбувається за день. Я вмів знаходити спільну мову з дівчатами, але з нею все було інакше — простіше й тепліше.

Після чергової поїздки я повернувся до Дніпра, але ми продовжили переписуватися. А коли я знову опинився в Кременчуці по роботі, запропонував Соні зустрітися.

Для зустрічі я забронював номер в готелі «Йолки-палки».

Назва була своєрідною, але сам номер виявився ще цікавішим. Уся обстановка нагадувала якийсь бордель: велике м'яке ліжко, джакузі й атмосфера, яка зовсім не асоціювалася в мене з романтикою. При цьому готель здавався порожнім. За весь час я не зустрів жодного іншого постояльця. Не знаю, чи було в цьому щось незвичайне, але в пам'яті залишилося відчуття, ніби в усій будівлі, крім нас, нікого не було.

Невдовзі Соня приїхала. Ми піднялися до номера й розташувалися на великому м'якому ліжку. Раніше вона казала, що боїться фільмів жахів, тому я запропонував подивитися один разом. Тоді мені здавалося, що це просто вдала ідея для вечора.

Я не будував планів і не намагався уявити, до чого призведе наше знайомство. Мені подобалася Соня, мені було цікаво з нею — на той момент цього цілком вистачало.

Ми лежали поруч і дивилися в екран. Якоїсь миті Соня злякалася й відвернулася від телефона. Ми були так близько одне до одного, що, повернувшись, вона опинилася зовсім поруч із моїм обличчям.

Все сталося майже випадково: переляк, різкий рух і відстань між нами, яка раптом стала зовсім невеликою. Я поцілував її.

Я не пам'ятаю, щоб у той момент намагався надати тому, що відбувалося, якогось особливого сенсу. Не думав, що цей поцілунок колись стане частиною історії, яку я буду розповідати роками. Мені просто хотілося бути поруч із нею, і вечір продовжувався сам собою.

Після фільму Соня вмовила мене сфотографуватися разом. До цього я не звик робити спільні фотографії з дівчатами, з якими зустрічався. Для мене такі знімки ніби заздалегідь надавали стосункам ваги, якої я тоді не хотів їм надавати. Але Соня наполягла, і ми зробили фотографію.

Я не міг уявити, що через роки досі зберігатиму цей знімок.

Зараз, озираючись назад, я розумію, наскільки мало тоді знав про те, що відбувалося. Я не закохався в Соню тієї першої зустрічі й не вийшов із готелю іншою людиною. Нічого не перевернулося в моїй голові за один вечір. Все було набагато тихіше: знайомство, кілька повідомлень, поїздка, фільм і поцілунок.

Тоді я ще не розумів, що іноді важливі історії починаються саме так — без гучних обіцянок і без відчуття, ніби життя розділилося на «до» і «після».

Для мене це був просто вечір із дівчиною, з якою я познайомився тиждень тому.

Я ще не знав, скільки разів потім подумки до нього повернуся.