Пролог

Пролог

Фенікса оговтувалася після розлучення.

Вона забувалася своєю творчістю, яку намагалася зробити своїм бізнесом, хоча все ще ходила на свою роботу.

Син вже виріс та навчався в іншому місті на факультеті ракетобудування, що було зараз актуально через повномасштабну російську агресію.

Зараз жінка була одна у квартирі в цей пізний недільний вечір, відзначивши у п'ятницю на роботі свої сорок років.

А ще... вона нарешті підписала контракт на свою художню книгу з власними малюнками.

Дитяча казкова історія з дитячими малюнками, намальованими дорослою сорокалітньою жінкою, повинна була з'явитися в книжкових магазинах.

Виявляється, що сорок років - це найкращій вік.

Виходить, що життя після сорока років тільки починається, коли є досвід, коли знаєш, чого хочеш, коли особисте навчання заради диплому вже позаду, додаткова освіта вже отримана, хоча ми можемо та повинні вчитися постійно усе життя, принаймні займатися саморозвитком у себе вдома за допомогою книг та Інтернету, коли діти вже дорослі, їх не треба виховувати, витрачаючи на це дорогоцінний час, а діти живуть своїм життям, коли вже є якась кар'єра та впевненість у своїх знаннях та досвіду, коли вибором керує життєва мудрість, впливаючи на відношення до навколишнього світу та події, які нам не підвладні, коли вже перепробувала, просмакувала добряче у всьому як мінімум одного чоловіка, зрозумівши, хто тобі потрібен, яким він повинен бути та як до тебе відноситись, - ось тоді й можна починати своє нове життя. Сорок років - ідеальний вік, щоб почати заново своє життя.

Так... Я впевнена у цьому.

У Фенікси було вже позаду отримання трьох вищих освіт, з яких на двох навчалася одразу після школи, а третю, ілюстратора, отримала два роки тому.

А ще... було написання книжок зі самого дитинства на різноманітніші теми (а почалося усе з віршів). 

І малювання майже від народження.

До того ж самовивчення англійської.

І майже у два десятки років досвід роботи на підприємствах по своїй основній спеціальності.

Така собі жіночка з технічною освітою та досвідом з інженерної справи, яка ховала від усіх свою другу творчу гуманітарну особистість, розвиваючи її таємно, займаючись своєю творчістю та просуваючи її переважно за допомогою Інтернету.

Нещодавно Фенікса перенесла операцію, яка викреслила з тіла жінки те, що її турбувало двадцять років. Ця термінова операція через кровотечу - це новий відлік життєвого часу, початок самовідновлення, надія та віра у те, що тепер не треба обмежувати себе.

У Фенікси на очах будувалося інше майбутнє.

Її син вже влаштовував своє життя, присвячуючи себе інженерній справі.

Що ж...

Життя тільки починається.

І нове кохання теж.

Але де ж кохання зустрінеться, якщо жінка його не шукає та увесь час займається своїм професійним розвитком, щоб самореалізуватися, створити бажане майбутнє? Бо лише самореалізація дає свободу.

Свободу у всьому: у виборі роботи, у виборі кар'єри, у виборі бізнесу , яким та як займатися, у виборі справ, у виборі проведення часу, у виборі власного життя.

Авжеж, без віри у себе та у те, що робиш, нічого не вийде.

Треба вірити у себе та у свою мрію.

Бо...

Наші переконання визначають наше життя.

Віриш - дієш, не віриш - і не намагаєшся.

А ще...

Життя ж постійно підкидає щось.

Життя - це постійна невідома змінна.

Бо воно постійно змінюється на наших очах, так, як ми того не очікуємо.

Ми плануємо своє життя.

Звісно, треба його планувати.

Але події навколо нас та у нашому житті змінюються постійно так, як не плануємо.

І що б ні відбулося та ні з'явилося перед нашим поглядом, треба вміти падати та підніматись знов, щоб іншими очима бачити своє життя.

Робити висновки з падінь та обов'язково підніматися.

Відроджуватися, що б ні трапилося. 

Регенеруватися як фізично, так і духовно, емоційно.

Відроджуватися, як відроджується птах Фенікс, на честь якого і названа головна героїня.

Отже, історія відродження щастя Фенікси починається...