Розділ 6

Я зібрала речі. Підійшла до вікна і виглянула на вулицю. Погляд одразу впав на величезну чорну машину, яка сильно виділялася на тлі тих автівок, що зазвичай паркувалися в нас у дворі.

Французи на таких не їздять. Один раз глянеш і відразу стає зрозуміло - це бандитський автомобіль.

Мене вже чекають внизу. Усе, як і обіцяв Чернець.

Він тримає слово. Від Арсанова захистить. Але зв'язуватися з кримінальним світом небезпечно. Розслаблятися мені зараз точно не варто було.

Відчинилися дверцята і водій вийшов із машини.

Високий чоловік. Виглядав він загрозливо. Зараз розмовляв із кимось по телефону. Різко. Уривчасто. Звісно, не можна було почути про що саме йдеться в тій розмові, але відчуття в мене складалося ніби він накази комусь віддає.

А це точно просто водій?

Цей похмурий тип зовсім не виглядав ніби рядовий підлеглий Монаха. У мене навіть закралися сумніви.

Раптом я переплутала?

Але тут він обернувся, подивився прямо в бік мого вікна. На мене. Підняв руку на знак привітання.

Помилки бути не могло.

У цьому я переконалася остаточно, коли в машині виявилося три дитячі крісла. Монах про все подбав.

І прислав до нас справді не просто водія.

- Рустам, - представився чоловік. - Тепер я особисто займаюся питаннями вашої безпеки.

Від нього віяло силою та небезпекою. Елегантний костюм навряд чи міг приховати хижу природу цієї людини. Нікому б не захотілося опинитися його ворогом.

- Розташовуйтеся, - він відчинив переді мною дверцята.

А я мимоволі подивилася по сторонах. Не вірилося, що Арсанов нікого не відправив наглядати за нами.

- Мої люди вже розібралися з тією охороною, яка тут раніше була, - заявив Рустам.

- Охорона? - перепитала здивовано.

- Думаю, ви в курсі, що за вами спостерігали, - рівно вимовив він. - Але більше не варто про це турбуватися. Ні вас, ні дітей ніхто не потривожить.

- Дякую.

Невже він так швидко розібрався з людьми Арсанова?

Хоча... цей і справді міг. Дивлюся на нього і ні секунди в цьому не сумніваюся. Враження він справляє досить важаюче.

Дорога до готелю проходить спокійно. І коли машина паркується, з подивом відзначаю, що Чернець вибрав саме той готель, де ми раніше жили. Той, що сподобався дітям.

Значить... він стежив за нами? Чи просто навів довідки?

А ще я відзначаю, що до готелю нас проводжає цілий конвой. Одна машина попереду, і одна позаду.

Утім, перестороги не завадять.

Ми заходимо в хол. Малюки одразу кидаються в бік просторої дитячої кімнати, а я повертаюся до Рустама, щоб поставити запитання, але нічого не встигаю сказати.

Якийсь чоловік підбігає до нього. Блідий. Переляканий.

І в мене відразу серце заходиться.

Знову Арсанов? Є нові проблеми?

Але здається, цього разу мій колишній чоловік не винен. І це взагалі ніяк із ним не пов'язано.

- Варвар, - звертається чоловік до Рустама. - Вона втекла. Ніхто не розуміє, як їй вдалося, але...

Він замовкає під важким поглядом. Перелякано дивиться на мене й усвідомлює, що випадково бовкнув зайвого.

- Я... хм, потім обговоримо, - витискає ледве-ледве і поспішає зникнути.

Варвар. Ось яке прізвисько в Рустама у світі бандитів. І це прізвисько йому явно пасує.

"Вона втекла".

Напруга спалахнула всередині.

З ким я зв'язалася? Мене захищає чоловік, який тримає жінку силою? І незрозуміло, якими ще темними справами він зайнятий.

Але... Арсанов не залишив вибору. Тут хоч із самим чортом зв'яжешся. Тільки б не з моїм колишнім.

...

- А непогано ти тут влаштувалася, - протягнула Катрін, вивчаючи обстановку в номері готеля. - Дітям подобається?

- Так, вони в захваті.                                         

- Але тобі схоже, що зовсім навпаки.                                        

- Ні, - похитала головою і запропонувала подрузі присісти.

- Це Міхаель такий номер зняв? - поцікавилася подруга. - Непогано ж він на новій роботі отримує.

- Ні, - зітхнула. - Довга історія.

- Отже, твій колишній допоміг?                                        

- Ти жартуєш?                                        

- Ну а хто ж іще? Тільки в нього є можливість оплачувати всю цю розкіш, тому я б зовсім не здивувалася, якби...

- Це не мій колишній.                                        

- Вау. Значить, є і новий шанувальник? Цікаво. Знаєш, Ірен, як кажуть? У тихому болоті чорти водяться. Ніколи б не подумала, ніби ти здатна настільки сильно задурити чоловікам голову. Особливо багатим і впливовим чоловікам. Не зрозумій мене неправильно. Зовні ти справжня красуня. Струнка, ефектна. Але має бути і "вогник", а в тобі я цього "вогника", на жаль, ніколи не помічала. Мабуть, погано розглянула.

Було важко зосередитися на словах Катрін. Все ж я сильно хвилювалася за Мішу.

Як він зараз? Що буде далі?                                        

І ще мене дуже турбувало, яких ще капостей очікувати від Арсанова.

- Ірен, ти тут? Слухаєш?                                        

- Так, - неуважно кивнула. - Будеш що-небудь? Чай чи каву? Зараз замовлю.

- Ой, давай що-небудь цікавіше. Тут же є меню? Виберу. А ти мені поки що розкажеш про свого нового залицяльника.

- Немає в мене ніякого залицяльника. Ні нового, ні старого.

Пролунав мелодійний дзвінок у двері номера.

- А це тоді хто? - примружилася Катрін так, ніби намагалася мене на чомусь спіймати.

- Не знаю, - байдуже знизала плечима. - Напевно, обслуговування номерів.

- Перевіримо.                                        

- Що тут перевіряти?                                        

Пішла відчиняти. І штовхнувши двері, застигла на порозі.

Напевно, це все якась помилка.

- Дозволите? - почулося запитання.