Розділ 6

Пройшов рік.

— Люб, ти прийдеш на моє день народження? Мені тридцять. Таку дату не можна пропускати.

— Авжеж, — лунає у слухавці. — Давай організуємо щось феєричне. Може костюмовану вечірку?

Я задумуюся. Коли закінчуємо розмовляти, кладу слухавку і йду на кухню робити собі чай. Костюмована вечірка й справді має бути чимось цікавим. Останнім часом я полюбила гулянки й перетворилася з інтроверта на екстраверта. Тепер думаю, що розлучення було моїм найкращим рішенням у житті.  Стільки друзів, знайомих та алкогольних вечірок в мене в житті не було. Особливо під час заміжжя. Чи не вистачає мені чогось? Чи хочу я стосунків? Важко сказати. Я б не відмовилася від романтичного побачення, хорошого сексу, але заміж більше не хочу.

Телефоную знайомому, який управляє ресторанчиком неподалік від мого дому.

— Артеме, в мене день народження.

— Вітаю! — Лунає збентежений голос у слухавці.

— Не сьогодні, — сміюся, — через два дні. Чи можу я забронювати другий поверх під святкування. Ну, будь ласка.

На мить він задумується:

— Тільки, якщо я є серед запрошених.

— Само собою, — радо погоджуюся.

— Тоді добре. Скинь мені повідомленням кількість гостей і скільки треба алкоголю.

Ми прощаємося. Сьогодні на роботу мені не треба. В мене офіційно почалася відпустка. Підходжу до дзеркала. Дивлюся на своє відображення. За рік я помолодшала, погарнішала, схудла. Ніби інша людина зараз дивиться на мене. Відчула смак свободи і як насправді може бути добре жінці самій.

Сьогодні в мене майже немає справ по дому, на роботу мені не треба, тож я збираюся й вирішую поїхати в парк погуляти й зайти у кав'ярню, щоб випити кави з круасаном.

Виходжу й з задоволенням роздивляюся навколо. Я неочікувано полюбила осінь. Її теплий, терпкий аромат, жовто-багряний килим під ногами, вогники з кав'ярень. Відкидаю пасмо волосся з очей, засовую руки в кишені пальта й спокійно йду до центру міста. Вдивляюся у вікна будинків, людей, які біжать по своїх справах, школярів. Авто, які проносяться повз мене. Роздивляюся місто. 

Коли я була заміжня, то мене так сильно поглинало сімейне життя і чоловік, що не вистачало ні часу, ні сил на звичайне життя. На те, щоб прогулятися, попити кави, зробити зачіску, прочитати книгу, подумати хто я і чого хочу у житті, зустрітися й попліткувати з подругами, подивитися улюблене шоу чи серіал, записатися на курси, випити пива врешті решт.

Глибоко вдихаю осіннє повітря. Ясно усвідомлюю, яке це життя швидкоплинне. Заходжу до кав'ярні. Замовляю каву й шоколадний круасан. Так і має починатися відпустка. Роблю кілька ковтків. Гарячий, гіркий напій обпікає мені губи. Усміхаюся від задоволення. Переводжу погляд за вікно й завмираю. Там йде Максим під руку з якоюсь жінкою. Він помітно набрав вагу. Одягнутий в поношені джинси й куртку. На голові безглузда кепка. Куди й ділася його поважність і впевненість у собі. Навіть хода змінилася. 

Жінка поруч в мене викликала жалість. Бідно одягнена, недоглянута. Волосся зібране у хвостик. Згорблена. Чомусь я уявила себе на її місці. Мене пересмикнуло. Якби я залишилася з ним, обслуговувала його, економила на собі, терпіла б і далі його зради, з'їдаючи себе морально, то зараз я йшла б поруч з ним і так виглядала. 

Мені не віриться, що цей етап був в моєму житті і я дякую Богу за те, що він закінчився. Ще деякий час дивлюся їм вслід. Відчуваю полегшення, ніби обійшла якусь глибоку яму, пастку та примудрилася не впасти й водночас мені шкода ту жінку. Чи він і їй так зраджує, прикриваючись відкритим шлюбом і полігамністю чоловіків? Чи вона також живе лише для нього, забуваючи про себе? Щастя в її поставі та очах я не побачила. 

Зітхаю з полегшенням й дістаю з сумочки свій телефон. Заходжу в гугл. Мені терміново треба знайти маску і красиву сукню для костюмованої вечірки.   

Я думаю, що в моєму житті буде ще багато таких свят, емоцій, спогадів, поїздок за кордон, красивих суконь, хорошої косметики. Я обов'язково відкрию свій бізнес. А ще збираюся з кожним роком молодшати та ставати гарнішою, бо життя після розлучення тільки починається.