Розділ 1

Я застигла на сходах РАГСу, тримаючи у руках свідоцтво про розлучення. Стрижка каре, вирівняні пасма чорного волосся, яскравий макіяж і червона сукня, яка підкреслює мою бездоганну фігуру. Я ніби зібралася на свято, а не розлучатися з чоловіком, з яким ми разом прожили сім років. Ще ніколи не відчувала такого полегшення. Поруч стояв колишній чоловік Максим:

— Ну що, до бару? Відсвяткуємо?

— Авжеж, — всміхнулася я й прибрала пасмо за вухо. — Закінчення епохи як-не-як.

Потім взяла його під руку й, спокусливо хитаючи стегнами (бо раптом дорогою зустріну нового чоловіка), попрямувала до машини.

Через кілька хвилин ми зупинилися біля бару на площі у центрі міста. Там ми познайомилися у компанії друзів вісім років тому. Зараз це було символічно. Де все почалося, тепер і закінчується.

Вибрали столик на вулиці. Свіже повітря і яскраве сонце на небі. Останні осінні дні до похолодання. Замовили піцу й пиво. Я підпалила сигарету. Затягнулася. Окинула інші столики поглядом, уважно вглядаючись в обличчя чоловіків — і самотніх і тих, які прийшли з жінками.

— Оксано, ми вже розлучені, тож немає сенсу брехати одне одному. Скажи чи багато в тебе було чоловіків під час нашого шлюбу? — Раптом поцікавився Максим. На його обличчі грала легка посмішка.

— Ні, — похитала я головою. — А ти мені зраджував до того, як запропонував відкритий шлюб? Наприклад, коли їздив до санаторію лікуватися? — Питаю, хоча впевнена, що одним санаторієм не обійшлося.

Він кивнув.

Офіціант приніс замовлення. Я з задоволенням зробила ковток холодного пива. З цікавістю поглянула на колишнього.

— Розкажи.

— Упевнена?

Кивнула. 

— Коли я туди приїхав, то на обіді до мене підсіла одна симпатична соковита білявка. Така апетитна — маленького зросту, з великими грудьми й стегнами. Яскраво нафарбована. Вона подавала знаки, що не проти знайомства. Ми розговорилися. А там знаєш як — природа гарна у Карпатах, їжа смачна, вечірні розмови. Романтика одним словом. Ми обоє були без пари. Тож якось швидко зблизилися і я провів її до номера. Вона запропонувала чаю. Я погодився. Випили дещо міцніше за чай. Ну і якось закрутилося…

Я мовчки слухала. Всіма силами стримуючи емоції й удаючи, що мене це не зачіпає. Я не відчувала ревнощів. Просто дивилася на чоловіка, який колись клявся мені у коханні, був моїм першим чоловіком, ноги цілував. Зараз переді мною ніби сиділа зовсім інша людина.

— А коли ти зрадив вперше? З колегою Олею? Коли ми з тобою через мою роботу посварилися?

Максим зітхнув, насмішкувато поглянув на мене.

— Ну нащо воно тобі? Ми ж так гарно сидимо. Випиймо, залишимо гарні спогади одне про одного і розійдемося у різні боки.

— Того й питаю. Хочу почати все з чистого аркуша.

— Це було задовго до Олі. — Максим зробив ковток пива, розглядаючи компанію молодих дівчат, які сиділи за сусіднім столиком. — Коли ми з хлопцями гуляли парубоцьку вечірку. Вони оплатили стриптизерку. Я їй сподобався. Вона почала до мене клеїтися. Я не збирався з нею спати. Просто було багато алкоголю і дуже приваблива дівчина почала тертися об мене.

— Серйозно? — Я закусила губу. — Ти вперше зрадив мені ще до весілля?

— Я ж казав, що не треба це обговорювати.

— Ти сам почав, — заперечую я. Затягуюся, намагаючись заспокоїтися. 

Мені насправді все одно на його зради. Але неприємно від того, що я реально вірила, що між нами кохання. На початку. 

— А як тобі ота брюнетка? — Максим киває головою на сусідній столик.

— Нічого така, твій смак, — кажу й дивуюся абсурдності ситуації.

— Занадто яскрава, але на кілька ночей зійде. Може підійти познайомитися?

Я сміюся. 

— Дівчино! — вигукую так, щоб вона мене почула. — Мій колишній чоловік бажає з вами познайомитися. — Але я вам не раджу. Те ще задоволення.

Вона здивовано дивиться на мене. Потім перезирається з подругами. 

— Ну навіщо ти так, — підійняв брову Максим. — Все зіпсувала.

— Вибач, — знову сміюся. Цього разу істерично, до сліз. — А ще коли ти зраджував? Раз така розмова зайшла. 

— Та якщо чесно всіх і не згадаю. — Він знизує плечима. — Ти розумієш, як воно. Зради ж взагалі-то допомагають шлюбу. Не смійся. Жінки цього не розуміють, але ми зраджуємо заради них. 

— Щось ми з тобою все одно розлучилися, не дивлячись на те, що ти ходив наліво.

— Видно недостатньо ходив, — зауважує він, допиває пиво й жестом показує офіціанту принести ще один келих. — Воно ж диви як. Всі чоловіки по своїй природі полігамні. Вони хочуть багато жінок, якщо не всіх. І якби не зради, то були б суцільні розлучення, бо чоловік час від часу закохувався б в нову жінку через сексуальний потяг, який сприймав би за кохання. А так він погуляв трохи, присунув одній-другій і повертається в сім'ю. Зазвичай після цього ще більше починає цінувати дружину.

Я з жахом дивлюся на колишнього. Згадую як зустріла його на п'ятому курсі університету в компанії, де були мої одногрупники.