Епілог

Через три тижні пандус усе ще стояв на місці.
Раніше Марта назвала б це провалом строків. Тепер вона знала, що за ці три тижні технічна служба встигла зробити обстеження, перерахувати водовідведення, відкинути один тип покриття й лише вчора отримати погодження на роботи.
З вулиці все це виглядало дуже ефектно: стара плитка, старий водостік і ті самі важкі двері.
— Ну все, — сказав Сашко. — Нас обдурили. Де моя революція?
— Погодження робіт отримали вчора.
— Я хочу миттєвих результатів.
— Тоді завантаж гру.
Біля входу вже чекали люди з господарської служби, представник підрядника й Настя.
Настя подивилася на рулетку в Мартиних руках.
— Тільки не кажи, що ви знову будете міряти мене.
— Двері.
— Тоді живіть.
Проєкт за три тижні встиг подорожчати ще раз.
Марта пережила це майже спокійно.
Після технічного обстеження частину їхнього початкового рішення взагалі викинули. Водовідведення перерахували. Покриття замінили іншим. Для дверей запропонували окреме рішення, яке треба було погоджувати додатково.
Марта колись сприйняла б ці правки як доказ, що вони погано зробили проєкт.
Тепер бачила межу своєї роботи точніше: команда знайшла проблему й зібрала перші докази, а технічне рішення допрацьовували ті, хто відповідав за нього професійно.
— Марто, — покликала Віра. — Підпиши тут, що ми отримали оновлений кошторис.
— Я нічого не підписую від імені університету.
Віра закотила очі.
— Підпиши, що команда отримала копію.
— А.
Сашко глянув на Настю.
— Вона тепер така весь час.
— Була іншою?
— Ні.
— Тоді не розумію претензії.
О 15:40 Марта сиділа на останній парі й намагалася не дивитися на годинник.
О 15:43 подивилася.
Леся помітила.
— У тебе робота о п’ятій.
— Я знаю.
— Їхати двадцять хвилин.
— Якщо транспорт—
— Марто.
— Що?
— Ти вже три тижні жодного разу не запізнилася.
— Саме тому.
Леся повернулася до конспекту.
— Вам із Ковалем треба було обмінятися половиною нервової системи.
— Він теж не запізнюється.
— Це найстрашніше.
Так і було.
Тимур пройшов фінальний етап відкритого відбору через тиждень після Campus Lab.
Марті написав одразу: «Вони зробили помилку. Мене взяли».
Вона передзвонила й хвилину не могла зрозуміти, він жартує чи ні, а потім справді на нього накричала.
Тепер вони працювали в одній компанії, але в різних командах. Марта окремо уточнила це ще до підписання документів.
Аліна тоді подивилася на неї дуже дивно.
— У нас сімдесят людей. Ви можете іноді навіть не бачитися.
За перший тиждень вони бачилися одинадцять разів. Один із них — коли Тимур запізнився на внутрішній дзвінок на дві хвилини, бо сів не в ту переговорну. Марта сміялася до обіду й зберегла собі право згадувати це щонайменше рік.
У Марти в перший тиждень не було жодного «великого проєкту». Наставниця дала їй маленьку частину внутрішнього дослідження: перевірити двадцять відповідей користувачів, звести повторювані проблеми й принести не презентацію на десять слайдів, а одну сторінку висновків.
Марта принесла дві.
Наставниця повернула другу.
— Збережи собі. Я просила одну.
— Там важливе уточнення.
— Тоді виріши, що з першої сторінки менш важливе.
Марта пів хвилини дивилася на аркуші, потім викреслила абзац.
Світ не закінчився.
Тимур дізнався про це того ж вечора й тепер використовував історію проти неї щоразу, коли вона просила «ще буквально один слайд».
О 16:51 Марта зайшла в офіс.
Тимур сидів біля кухні з ноутбуком.
Вона зупинилася.
— Ти тут давно?
Він подивився на годинник.
— Хвилин десять.
— У тебе початок о п’ятій.
— Знаю.
— Ти прийшов раніше.
— Не роби з цього подію.
Марта сіла навпроти.
— Я хочу насолодитися.
— Ти погано на мене впливаєш.
— Зате офіційно.
На ноутбуці в нього була відкрита таблиця.
Марта глянула.
— У тебе дедлайн завтра.
Тимур закрив кришку.
— Не дивись.
— Я просто побачила.
— Ти побачила дату з трьох метрів.
— Великий шрифт.
— У мене дванадцятий.
Марта потягнулася до ноутбука.
Він прибрав його.
— Голуб.
— Що?
— Межі.
Вона сіла назад.
— Добре.
Тимур примружився.
— Це зараз було щиро?
— Так.
— Ти ростеш.
— Я можу передумати.
— От. Знайома людина.
Він поставив перед нею паперовий стаканчик.
— Без цукру. І я залишив тобі бутерброд у холодильнику.
Марта взяла каву.
— Я їла.
Тимур нічого не сказав, тільки почекав.
— Булочку, — уточнила вона.
— Зрозуміло.
Марта відпила кави.
Тимур усміхнувся, але промовчав.
— Дев’ять із десяти за нестерпність, — пробурмотіла вона.
Після роботи вони вийшли разом.
Марта більше не брала чотири вечірні зміни в копіцентрі.
Залишила одну суботу.
Денис сказав, що це виключно тому, що без неї він не збирається сам пояснювати людям, чому фотографія з месенджера не стане якіснішою, якщо надрукувати її на А3.
З квартири Марта поки теж не з’їхала.
Власниця підняла оренду.
Вони з Христиною знайшли третю сусідку.
Рішення виявилося тимчасовим.
І цього разу слово «тимчасове» Марту не дратувало.
Майже.
— Куди? — спитав Тимур біля перехрестя.
— Їсти.
— Конкретніше.
— Не знаю.
Він зупинився так різко, що Марта зробила ще пів кроку сама.
— Ти щойно сказала «не знаю».
— І?
Тимур уже поліз по телефон.
— Навіть не думай це документувати.
Марта схопила його за рукав.
— Ходімо.
— Куди?
Вона подивилася на світлофор.
Праворуч загорівся зелений.
Марта показала туди.
Тимур кілька секунд дивився на неї.
— Ти зараз серйозно?
— Ми кудись спізнюємося?
Він засміявся.
— Ні.
— Тоді праворуч.
Вони перейшли дорогу.
На іншому боці Тимур узяв її за руку.
Уже звично.
Без паузи й без запитання очима, яке було на першому побаченні.
Марта стиснула його пальці.
— До речі, — сказала Марта. — У понеділок о четвертій зустріч щодо дверей бібліотеки.
— Я працюю.
— Знаю.
Тимур звузив очі.
— Ти створила мені подію в календарі?
Марта витримала секунд дві.
— Поставила «можливо». Це принципово інше.
Він дістав телефон. Її екран майже одразу завібрував: «Тимур Коваль прийняв запрошення».
— Ти ж працюєш.
— Спробую переставити. Якщо не вийде — не прийду.
Марта вже хотіла сказати «я сама», але зупинилася.
— Добре.
Він прибрав телефон і знову простягнув їй руку.
На наступному перехресті загорівся зелений праворуч.
Марта повернула туди першою.
— Ми ж не знаємо, де вечеряти, — сказав Тимур.
— От і дізнаємося.
Він нічого не заперечив.
І цього разу Марта теж не питала, скільки хвилин залишилося до наступного автобуса.