Розділ 21

Сьогодні видався, на диво, дуже теплий день. Ніби осінь вирішила ненадовго відступити, подарувавши нам ще один майже літній вечір. Сонце повільно хилилося до заходу й забавлювало верхівки дерев у золотисті відтінки.

На самому березі невеликого озера стояв великий двоповерховий будинок Карлоса, у якому ми зазвичай влаштовували свої вечірки. До початку залишалося менше години, і навколо панувала метушня останніх приготувань.

Карлос та Енді на веранді з жартами підключали важкі колонки, раз у раз вмикаючи їх, щоб перевірити звук. Тайлер метушився біля пірса, розставляючи невеликі світильники й розвішуючи гірлянди. Варто було йому ввімкнути їх, як уздовж дерев'яних перил спалахнула низка вогнів, відбиваючись у темній воді. Майкл і ще пара хлопців готували все в будинку на випадок, якщо стане холодно.

Я стояв посеред цього дійства, раз у раз поправляючи свою чорну сорочку. Здається, за останні десять хвилин я вже втретє засукав рукави, хоча з ними все було в порядку.

— Карлосе, зсунь колонку правіше, вона перекриває прохід до пірса! — скомандував я. — Тайлере, що з напоями? Лід привезли?

— Усе під контролем, капітане! Лід у ящиках, напої охолоджуються, музика налаштовується! — відгукнувся він, жартівливо віддаючи честь. — Ти краще сам видихни, а то ходиш тут як бос мафії перед облавою.

Я хмикнув. Чомусь стало душно. Кинувши погляд на телефон, я розстебнув два ґудзики сорочки. Сьома вечора. Скоро прибудуть перші машини. Я вийшов до краю веранди й сперся долонями об дерев'яні перила, вдивляючись у гладінь озера. Знову згадав наше побачення з Лілу.

Усередині натягнулася невидима струна. Місце було готове, хлопці заряджені, але для мене все це було лише декораціями. Я чекав тільки одну машину. Я чекав на Лілу.

***

У кімнаті Лілу панував хаос. З колонки знову грав плейлист поп-пісень, а кімнатою ширився запах лаку для волосся та солодких парфумів. Стейсі прийшла до подруги вже в модному вбранні, у золотому корсеті та чорній шкіряній міні-спідниці. Доповнювали образ туфлі на високих підборах.

— Так, сьогодні ми без цього нікуди не поїдемо, — сказала Стейсі, розливаючи шампанське у два келихи. — Виключно для блиску очей і настрою.

Лілу, підспівуючи пісні, зі сміхом прийняла келих і зробила невеликий ковток. Сьогодні вона вирішила повністю змінити свій образ «милої дівчинки». Повернувшись до дзеркала, вона набрала темні тіні й упевнено розтушувала їх на повіках. Пальцем Лілу нанесла на центр повіки блискітки й закінчила макіяж очей акуратною стрілкою.

Стейсі в цей час крутилася з плойкою, намагаючись закінчити свою зачіску.

— Лілу, у твого Брендона точно знесе дах. А побачивши твої кучері, взагалі забуде, як дихати. Якби я мала таке волосся, я б завжди ходила тільки так, — підначила вона, затиснувши губами невидимку.

— Перестань, Стейсі. У мене зараз контур губ попливе, — розсміялася Лілу, роблячи ще один ковток шампанського.

— Не попливе, — хмикнула Стейсі. — Я констатую факт. Сьогодні ти змусиш капітана понервувати.

Лілу нічого не відповіла, тільки знову повернулася до дзеркала. Думка про те, яким поглядом Брендон подивиться на неї сьогодні, змушувала серце приємно здригнутися. Саме тому вона вже втретє поправляла коричневу помаду, хоча все й так було ідеально.

Залишилося розпустити волосся. Лілу зняла шапочку для кучерів і акуратно розбила скоринку засобу для укладання. На плечі лягли дрібні хвилі, і в поєднанні з макіяжем та сукнею образ мав зухвалий та сміливий вигляд.

— Давай я трохи бризну на тебе спреєм із блискітками, — запропонувала Стейсі, і Лілу пірнула під хмаринку з дрібних мерехтливих частинок.

— Залишився останній штрих. — Дівчина дістала свої босоніжки на високих товстих підборах та зав'язках.

Взувшись, вона знову подивилася в дзеркало. Нова Лілу їй шалено подобалася. Сьогодні їй уперше хотілося не ховатися, а дозволити собі бути помітною.

І якщо одна конкретна людина затримає на ній погляд довше, ніж зазвичай, Лілу точно не буде проти.

Стейсі підскочила до дзеркала з телефоном.

— Лілу! Ти така красива! Брендон точно збожеволіє. — Вона відкрила камеру й обійняла подругу. — А тепер давай зробимо фото.

Дівчата стали перед дзеркалом, прийнявши елегантні пози. Стейсі зробила кілька кадрів і одразу взялася їх розглядати.

— Готово! А тепер ми йдемо веселитися!

***

Вечірка стрімко набирала обертів. Територія навколо будинку заповнювалася студентами. Всюди було чути сміх, дзвін пластикових стаканчиків і гучні вітання. З потужних колонок лився ритмічний біт, змушуючи людей рухатися в такт.

Тайлер уже був у гущі подій. Він стояв біля пірса в оточенні футбольної команди та кількох першокурсниць, захоплено щось розповідаючи й заражаючи компанію своїм фірмовим сміхом. Енді розважав Меган, вже не згадуючи про Рейчел, а Карлос узяв на себе обов'язок представити Майкла тим, з ким той ще не був знайомий.

Я стояв на тій самій веранді, спираючись на барну стійку й крутячи стакан коли з льодом. Я не зводив погляду з доріжки, куди раз у раз прибували машини. Серце в грудях потужно билося, глухо віддаючись у вухах. Раптом на доріжку під'їхало таксі. З нього вийшла Стейсі. Я різко випрямився. Вона радісно помахала комусь рукою й одразу почала щось активно говорити, повернувшись назад до салону. Я затамував подих.

З машини вийшла Лілу. Увесь шум вечірки, музика й голоси раптом стали приглушеними, ніби хтось викрутив звук на мінімум. Світ для мене відключився.

Вона мала просто неперевершений вигляд. Чорна блискуча сукня мерехтіла під вогнями світильників, підкреслюючи її фігуру. Тонкі бретелі відкривали плечі, а ліф делікатно підкреслював лінію декольте. Темний макіяж робив очі ще виразнішими, а дрібні хвилі м'яко спадали на спину.

На секунду я забув, як дихати. Лілу стояла біля машини, на її губах грала легка усмішка, від якої все всередині переверталося. Вона витончено прибрала неслухняне пасмо волосся за вухо, щось відповідаючи Стейсі. Усередині розгоралася справжня пожежа. Хотілося зірватися з місця, підійти й утекти разом із нею подалі від усіх. Але я не встиг зробити й кроку.