Після дощу

Глава 4. Перша тріщина

Наступного дня Максим чекав біля університету.

— Ти запізнилася на дві хвилини.

— Ти взагалі хто? Мій особистий секретар?

— Ні. Просто люблю пунктуальність.

— Не схоже.

Вони мовчки йшли до бібліотеки.

Максим порушив тишу першим.

— Чому ти переїхала сюди?

Марта завмерла.

— Через навчання.

— І тільки?

— Так.

Вона збрехала.

Максим це відчув.

Але більше нічого не запитував.

Працювали вони кілька годин.

Максим виявився зовсім не таким легковажним, як вона думала.

Він уважно слухав, пропонував хороші ідеї, жодного разу не перебив її.

— Знаєш… — несподівано сказала Марта.

— Що?

— Я думала, ти менш серйозний.

— А я думав, ти ніколи не посміхаєшся.

Вона тихо засміялася.

І саме в цей момент задзвонив телефон Максима.

Він подивився на екран.

Його обличчя різко змінилося.

— Мені потрібно йти.

— Щось сталося?

— Не зараз.

Він швидко залишив бібліотеку.

Марта не знала, що це був дзвінок від його батька.

Подобається

#4852 в Любовні романи
#2152 в Сучасний любовний роман

Відредаговано: 03.08.2026