Після дощу

Глава 3. Напарники

Марта дивилася на список пар, ніби сподівалася, що прізвища зміняться самі собою.

Не змінилися.

— Ну що, партнерко? — усміхнувся Максим.

— Не називай мене так.

— Добре… Марто.

— І не посміхайся так.

— Як?

— Наче тебе все це веселить.

— А хіба ні?

Вона лише закотила очі.

Після пар викладач залишив їх у аудиторії.

— Ваше завдання — створити спільний проєкт. На виконання маєте місяць. Оцінка буде одна на двох.

Коли всі розійшлися, Максим сів навпроти Марти.

— Треба обмінятися номерами.

— Не треба.

— Треба.

— Я не люблю давати номер незнайомцям.

— Але ми вже знайомі.

Вона мовчала.

Максим дістав телефон.

— Добре. Я продиктую свій. Захочеш — напишеш.

Він усміхнувся й пішов.

Марта подумала, що точно не напише.

Але ввечері викладач надіслав повідомлення:

“Працювати потрібно лише вдвох. Онлайн-конференція завтра о 17:00.”

Вона важко зітхнула.

Доведеться.

Подобається

#4954 в Любовні романи
#2202 в Сучасний любовний роман

Відредаговано: 03.08.2026