Глава 18

Одного прекрасного дня Максим вирішив, що настав час зробити цей момент особливим.

Він взяв Аню за руку і повів у невеликий затишний ресторан, де тихо грала жива музика, а свічки на столах відкидали м’яке тепле світло. Атмосфера здавалася чарівною, майже нереальною.

— Я хотів, щоб цей момент був особливим, — сказав Максим, коли вони сіли за столик, і обережно подав їй меню. — Не просто вечеря… а щоб ти відчула, що це наше початок нового життя.

Аня посміхнулася, трохи червоніючи.

— Це красиво… — прошепотіла вона, дивлячись у його очі, де відбивалося тепло і турбота.

Поки вони вечеряли, Максим говорив тихо, обережно торкаючись її руки і зупиняючись, щоб помітити її реакцію. Кожне його слово, кожен погляд дарували Ані відчуття безпеки і ніжності.

Після десерту він дістав маленьку коробочку і відкрив її. Усередині була проста, але елегантна обручка.

— Аня, — сказав він, дивлячись їй у очі, — я хочу, щоб ми були разом. Завжди. Ти для мене важливіша за все, і я хочу підтримувати тебе у всьому.

— Разом ми зможемо все, що б не сталося, — додав він тихо.

— Ти вийдеш за мене?!.

Аня відчула, як серце калатає, а очі наповнюються сльозами щастя.

— Так… — прошепотіла вона, — я погоджуюся.

Максим обережно надів їй обручку. Вони сиділи поруч, тримаючись за руки, і Аня вперше за довгий час відчула, що життя може бути сповнене любові, надії і тепла.

Той вечір став символом нового початку для них обох, моментом, коли вони зрозуміли: попереду їх чекає спільне майбутнє.