Після дощу
Глава 17
Перший місяць спільного життя пройшов швидко. Аня вже звикла до нового ритму: навчання, робота на фірмі, разом із Максимом. Вона відчувала себе більш впевнено, дорослою, навіть щасливою.
Але того дня щось пішло не так.
На роботі, під час наради, раптом стало темніти в очах.
Голова закрутилася, ноги підкошувалися, а світ навколо став розмитим.
— Аня? — почули її голоси, і хтось підхопив її за руки.
Вона навіть не встигла відреагувати, як все навколо зникло в чорній тиші.
Максим був поруч за лічені секунди.
— Аня! Тримайся, не падай! — він схопив її на руки і поспішив до лікарні.
В приймальному відділенні все відбувалося швидко. Лікарі обстежували Аню, перевіряли тиск, рівень цукру та аналізи.
— Вітаю, — нарешті промовила лікарка, дивлячись на результати. — Ви… вагітні.
Максим залишився стояти поруч, не відводячи руки від Ані, яка була ще трохи в шоці.
— Вагітна? — прошепотіла вона. — Це… правда?
— Так, — відповів він тихо. — І все буде добре. Я з тобою.
Аня відчула, як хвиля емоцій — страх, радість, здивування — накрила її одночасно.
Максим міцно тримав її руку:
— Ми впораємося, — промовив він тихо. — Я кохаю тебе, та наше маленьке чудо. — Та поцілував Аню в живіт.
#5838 в Любовні романи
#1487 в Жіночий роман
Відредаговано: 09.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
