Глава 16

Ранкове світло ледь просочувалося крізь штори, обтікаючи кімнату м’яким золотим сяйвом.

Аня прокинулась першою. Підняла голову, і її очі зустріли погляд Максима — він сидів на дивані поруч, тихо, без руху, дивлячись на неї.

Їхні руки все ще торкалися, але тепер не як спонтанне бажання, а як нитка, що тримає їх обох в теперішньому моменті.

— Добре спалось? — спитав він тихо, але не зі звичайною стриманістю, а з легким хвилюванням у голосі.

Аня злегка посміхнулася і кивнула.

— Так… але я боюсь, Максим. Бо після всього… що було… — її голос тремтів — — я не знаю, що буде далі.

Він нахилився трохи ближче.

— Я теж боюсь. Бо вже не можу уявити, щоб тебе не було поруч. — і він зробив паузу, глибоко вдихнув. — Аня… мені важко мовчати. Я давно не відчував нічого подібного. Я… я люблю тебе.

Аня завмерла. Серце почало калатати, але страх і тривога перепліталися з дивним теплом.

— Любиш? — шепотіла вона. — Це… це можливо?

— Я знаю, що це неправильно з точки зору світу, — він обережно торкнувся її руки. — Але для мене це не питання правильності чи неправильності. Це правда. І я не хочу приховувати її більше.

Аня відчула, як всередині щось зсередини зламалося — страх поступово змінювався на надію.

— Тоді… давай спробуємо. Разом. — її голос тремтів, але вона посміхалася.

Він кивнув, і вони мовчки сиділи поруч ще кілька хвилин, обережно обмінюючись теплом.

Ніхто не знав, що чекає попереду, але обидва вперше відчули, що тепер вони можуть зустріти будь-який день разом.

— Аня, від сьогоднішнього дня ти дизайнер на нашій фірмі, — сказав Максим спокійно, але з теплом у голосі. — Це рішення остаточне. Я бачив, як ти стараєшся, і знаю, що у тебе все вийде, моя хороша.

— Макс… ти занадто поспішив, — прошепотіла я. — Я ж ще навчаюсь.

— Любов моя, це не завадить твоєму навчанню, — відповів він усміхнено. — Від сьогодні ми їздимо разом на роботу, і я не хочу нічого приховувати — ні від тебе, ні від світу.

— Я боюся, що люди подумають… — тихо сказала я.

—Для цього в тебе є я,кохана.

Максим ніжно поцілував Анну, поцілунок перейшов у щось більше. Він обережно підняв її на руки, та поніс в спальню.

Максим цілував кожен сентимент тіла, і це неймовірно збуджувало Анну.

— Маленька моя, ти така солодка.

Я не могла стримувати стони, це було так неймовірно, те що я ніколи не відчувала.

Коли він почав цілувати мої соски та нижче, мої щоки в мить стали червоними. Та я захотіла зсунути ноги, мені стало ніяково.

— Сонце моє, не соромся, ти прекрасна.

У мене одразу купа думок в голові. Чи не швидко? Ми ж зовсім мало зустрічаємось і це мій перший раз. Я геть не вміла, ще й злякана. Але я хочу віддатись цьому чоловіку, тому свої думки тримаю при собі.

Його пальці - лагідні, уважні. Ковзають всередину. Потім по клітору. Потім знову в мене. Я плавлюсь під ним.

— Яка ж ти мокра…- шепоче із задоволенням.

— Макс! -віддихвашись, покликала я його і дала зрозуміти йому, що вже давно хочу більшого.

Макс поцілував мене в губи і, прийнявши зручне положення, мʼяко увійшов в мене. Це було надто боляче для мене, але це був біль разом з задоволенням. Ми обоє одночасно зачінчуємо, і тільки тоді до мене доходить що Макс був без

презерватива.

— Аня, ти нічого мені не хочеш сказати. Наприклад те, що була незайманою. З тобою все в порядку?

— Вибач, я просто думала ти передумаєш. Макс, ми забули про презерватив.

— Все добре. Якщо в нас будуть дітки, я буду тільки радий.