Глава 10

Ніч минула, але я так і не заснула. Пройшло вже кілька днів після похорону батьків, і час став якимось безглуздим потоком, в якому я просто існувала.

Під очима — глибокі темні кола. Обличчя бліде, ніби з нього зник будь‑який колір. Я не могла змусити себе встати з ліжка. Не могла прийняти нову реальність. Сама думка про те, щоб щось робити — лякала.

Я не їла вже третю добу. Це відчувалось у кожному русі: слабкість, легке запаморочення, підкошені ноги. Здавалося, що сенс життя зник в одну секунду.

У голові лише одне: що далі?

Грошей у мене немає. Житла теж, по суті, не мого. Я поняття не мала, чи маю я право залишатися в цьому будинку. Так, ми з Максимом не чужі тепер, але по факту… ми ніхто одне одному юридично.

Я не хотіла бути тягарем. Не хотіла нав’язуватися.

Максим останні дні постійно був зайнятий. Папери, оформлення, спадщина, юристи, зустрічі. Він приходив пізно, втомлений, з важким поглядом. Я розуміла чому — на ньому тепер висить уся компанія його батька. Це величезна відповідальність, і він не мав права зламатися.

А я просто сиділа в порожній кімнаті, загублена під вагою думок.

І що робити далі — я не знала.

Так минув майже тиждень. Він тягнувся нескінченно, ніби кожна година розтягувалась у цілу вічність. Мені здавалося, що я ніколи не виберусь із цього — сльози текли майже щодня, без зупину. Я не впізнавала себе.

Сидячи на краю ліжка, я почула як внизу тихо клацнув замок вхідних дверей. Максим повернувся з роботи.

І в цю мить у мене всередині щось перемкнулось: сьогодні я маю з ним поговорити.

Поставити всі крапки. Розібратися. І почати збирати свої речі.

Я видихнула. Обхопила ліжко руками, піднялась — і зрозуміла, що моє тіло вже майже не слухається. Слабкість накривала хвилею. Але я змусила себе стояти. Змусила ноги йти.

Спускаючись на перший поверх, я відчувала, як серце б’ється надто швидко й надто боляче.

У вітальні ми з Максимом зіткнулися поглядами.

Він різко зупинився.

Його очі — якісь темніші, ніж зазвичай.

І це було останнє, що я пам’ятаю.

Потім — лише темрява, довга, важка, без відчуття часу.