Глава 6

Святкування проходило чудово: усі сміялися, танцювали, піднімали келихи, а я відчувала себе дивно. Ніхто з гостей маминої сторони мені не був знайомий — я сиділа одна, і це пригнічувало. Було самотньо, і я намагалася втекти від цього відчуття.

Я майже не п’ю алкоголь, але сьогодні вирішила собі дозволити трохи шампанського. Не очікувала, що всього кілька бокалів так швидко позначаться — вже за півгодини мені стало трохи запаморочливо, а серце трохи калатало.

Святкування проходило у великому ресторані з прекрасною терасою, і я вирішила вийти на свіже повітря. Міркувала, що ніхто не помітить, що я трохи п’яна, і свіже повітря допоможе мені прийти до тями. Але я зовсім не думала, що на вулиці зустріну його — мого зводного брата.

Я вийшла на терасу й присіла на лавку, намагаючись вдихнути прохолодне повітря і зосередитися на власному диханні. І раптом помітила знайомий силует, який сидів неподалік, міцно обхопивши себе руками.

— І хто це в нас тут сидить? — пролунав знайомий голос. — Ти ж розумієш, що на вулиці досить холодно для такого легкого плаття.

— Не твої справи. Йди, куди йшов, — відповіла я грубо, відчуваючи, як серце калатає швидше від поєднання холоду і алкоголю.

— По-перше, я бачу, що тобі холодно, а по-друге… ти як не як моя сестра, тому перестань огризатися, — сказав він спокійно, але його погляд був уважним, ніби він бачив усе, що я намагаюся приховати.

Я відчула, як голова розколюється від болю, і тихо промовила:

— Відстань.

— Ти що, п’яна? — спитав він, піднімаючи брови.

— Мені погано, — прошепотіла я. — Вибач, але я не хочу, щоб батьки про це дізналися. Буде краще, якщо я посиджу тут, поки не стане легше.

Він мовчав кілька секунд, а потім спокійно сказав:

— Ні, так не піде. Зараз ми підемо до моєї машини, і я відвезу тебе додому. А батькам скажу, що ми обидва втомилися і хочемо спати.

Я ледве зуміла кивнути, відчуваючи одночасно сором, роздратування і полегшення. Він простягнув руку, і я майже рефлекторно взяла її, знаючи, що зараз мені дійсно потрібна його допомога.

Він відразу зрозумів мій стан і те, що до машини мені навряд чи вдасться дійти, тому просто взяв мене на руки. Моє серце калатало — не лише від алкоголю, а й від того, що він був поруч. Його присутність викликала дивне змішання емоцій: легкий страх, роздратування і якийсь несподіваний спокій.

— Ану, постав мене на місце! — закричала я, намагаючись вирватися.

— Ти бачиш, в якому ти стані, — спокійно сказав він. — Буде обом краще, якщо нести тебе буду я, і ти не будеш рипатися.

Він обережно посадив мене на сидіння, пристебнув ремінь безпеки, а сам сів поруч. Ми рушили додому, але спокій тривав недовго. Тепло в машині й швидке серцебиття від алкоголю зробили свою справу — мені стало ще гірше.

— Ось-ось стошнить! — закричала я, різко вискочивши з машини. Максим миттєво подав  руку, щоб підтримати мене, і ввічливо тримав моє волосся, поки я боролася зі слабкістю. Було видно, що він був трохи шокований від того, що відбувається.

— Можливо, все-таки поїдемо в лікарню? — запитав він, глянувши мені прямо в очі.

— Ні, ніякої лікарні! — прошепотіла я, одразу згадуючи дитинство і свій страх перед лікарями.

— Гаразд, — сказав він, трохи посміхаючись. — Але тоді заїдемо в аптеку, можливо, в тебе серйозне отруєння.

Прийнявши кілька пігулок, щоб трохи полегшити стан, я заснула в машині по дорозі додому. Наступне, що я пам’ятаю, — ранкове світло, що заливало кімнату, моя піжама і власне ліжко.

І лише тоді я зрозуміла… він мене перевдягнув. Я у своїй піжамі з єдинорогами. Який сором.