Глава 3

Наступного ранку я прокинулася від сонця, що заглядало у вікно, і відчуття, що сьогодні почнеться щось нове і страшне. І зрозуміла що вже 10 година і я ще досі в ліжку. Мама вже була на кухні, Андрій теж ходив туди-сюди, а я ще лежала на ліжку, намагаючись зібрати думки. Сьогодні мав приїхати його син. Мій новий брат.

Він жив у сусідній кімнаті — великий простір, майже як моя кімната, з власною ванною, письмовим столом та шафами на всю стіну. Мама казала, що він уже дорослий, 25 років, але все ще живе з батьком. Його кімната була охайною, але відчувалася присутність його особистості: на столі лежали книги і ноутбук, на полиці — модельки машин, у шафі виднілися акуратно складені спортивні речі. Усе свідчило, що він звик жити так, як йому зручно, і чужим тут точно не місце.

Брата звати Максим. Він працює в батьковій компанії, забезпечений, має дорогі машини та з ним постійно багато дівчат, які намагаються привернути його увагу. Одружуватися поки що не планує — йому подобається такий стиль життя: п’янки, друзі, дівчата. Жодних серйозних стосунків, ніякої прив’язаності, лише випадкові зв’язки на одну ніч.

Він звик отримувати все швидко. Батько ніколи нічого йому не забороняв, і Максим завжди знав, що може робити те, що хоче.

Коли я спустилася на сніданок, то зрозуміла, що всі вже в зборі. А я, як завжди, трохи проспала, і знайомство пройшло не так, як я собі уявляла.

— Так, оце моя сестра, — сказав Максим, відразу різко, — навіть на перший спільний сніданок не змогла вчасно прокинутися.

— Максим, перестань хамити Анні, краще просто познайомтеся, — втрутилася мама.

— Анна, це Максим, мій син. Вибач за його нестерпний характер, — сказала вона.

— Нічого, все добре, — відповіла я, намагаючись не показати, як незручно мені від його погляду.

Я сіла за стіл, відчуваючи, як погляд Максима проймає мене наскрізь. Він вже обрав собі місце навпроти і спокійно почав снідати, навіть не намагаючись приховати своє оцінююче спостереження.

Я похитала головою, намагаючись не показати, як мене це дратує. «Ось він який», — подумала я, — «самовпевнений, впевнений, що весь світ крутиться навколо нього».

Після сніданку Андрій сказав Максиму піднятися до його кабінету і обговорити дещо. Я відразу зрозуміла, про що йтиметься. Мені стало ясно: я вторглася в його простір, і така реакція була цілком природною.

Але мені було байдуже. Завтра понеділок, останній місяць навчання цього року, і на мене чекає практика. Моє завдання на цей місяць — знайти підприємство, де я зможу проходити практику. Андрій сказав, що допоможе мені з цим, і я ще не підозрювала, чим усе обернеться.

Я не знала, що незабаром моїм безпосереднім начальником стане його син.