Глава 1

Я стояла посеред кімнати, тримаючи валізу, яку колись пакувала на канікули. Мама вже розставляла коробки, мовчки, але в її рухах була рішучість, від якої стискалося серце. Новий чоловік з’явився на порозі, посміхнувся, мов нічого не сталося, і я відчувала, як моя реальність стискається в маленький куточок сумки, що лежала в моїх руках.

— Готова? — сказала мама.

Її голос був спокійний, але мені здавалося, що він лунає крізь чужі стіни. Я кивнула, і в голові промайнув спогад: як колись тато зібрав речі й поїхав до іншої країни, забувши нас назавжди. Я пам’ятала відчуття порожнечі й зради, коли замість нього залишалася тільки його тиша. Тоді я була маленькою, а тепер — вже доросла, і та рана все ще не загоїлася.

Я підхопила валізу і рушила за мамою, відчуваючи, що крок за кроком йду в її нове життя, а своє залишаю там, серед порожніх стін і спогадів про батька, який ніколи не повернеться.

Моя мама чудова жінка, її звати Наталя. Вона завжди працювала понаднормово заради мене, і я ніколи ні в чому не потребувала. Тому в душі я знала: вона заслуговує на щастя. Але все одно я не могла збагнути, як мені ставитися до нового чоловіка, як він сприйме мене і як взагалі жити в чужому домі.

Мене звати Аня, мені 18 років. Я навчаюсь на дизайнера, цього літа закінчую другий курс, і зовсім скоро у мене буде перша практика на підприємстві. Я мрію про незалежність і нарешті почати заробляти сама. Колись я хотіла підробляти, але мама постійно забороняла: мовляв, я ще мала, і нічого хорошого з цього не вийде.

Так я росла без батька. Характер у мене ще той — люблю постояти за себе, іноді можу бути капризною, але мама вже змирилася з цим.

Все почалося пів року тому. Мама познайомилася з чоловіком на дні народженні подруги, і їхні стосунки закрутилися дуже швидко. Я зовсім не очікувала такого. Нового чоловіка звати Андрій, і вони вже планують одружитися. За два тижні до весілля вони вирішили переїхати жити разом.

Андрій не раз приходив до нас додому, тому я знаю про нього досить багато: він бізнесмен, добре заробляє, вже багато років розлучений і має дорослого сина, якому 25, який ще живе з ним.

Мені страшно. Це нова територія, нові правила. Я ще не встигла налагодити відносини з новим чоловіком мами, а вже треба знаходити спільну мову з новим братом. І це лякає.