Глава16. Похід у кіно і інші пригоди

— Оль, якщо ти зараз увімкнеш режим зануди і скажеш, що тобі треба вчити біоценоз болота, я особисто приїду і витягну тебе з ліжка, — Катя в трубці хрипко засміялася. — План такий: кіно, а потім «Фантом». Софа сказала, там нормальний діджей. Заперечення не приймаються.

Кіно відсиділи під коментарі Каті, яка голосно критикувала сюжет. Катя, яка раніше теж була прикута до інвалідного візка, нещодавно успішно пройшла реабілітацію і тепер впевнено стояла на ногах, лише злегка спираючись на стильні металеві милиці. Ближче до півночі компанія перебралися в клуб. Навколо гриміли баси, блимав неон. Оля сиділа за кутовим столом, спершись на паличку. Ревнощі до Жені та Марини, які весь тиждень тиснули на неї в університету, трохи відпустили.

Все змінилося, коли до столу підійшли троє нетверезих хлопців.

— Чого сумуємо? — один із них безцеремонно сів поруч із Софою, затиснувши її в кутку дивана. — Які дівчата. А це що за аксесуар? — він ткнув пальцем в Олину паличку.

— Руки прибрав, — Оля ввімкнула холодний тон.

— Які ми грізні, — заржав інший і схопив Катю за лікоть.

Катя з розгону вліпила йому своєю металевою милицею по кросівку. Хлопець заматюкався, застрибавши на одній нозі.

— Евакуація! — скомандувала Катя. — Оль, дуй через головний, там порогів немає! Ми відволічемо!

Софа і Катя заскочили в туалет і вилізли через пластикове вікно прямо в кущі. Оля швидко пішла через центральні двері на вулицю.

На задньому дворі Софа, сидячи на траві з порваними колготками, набирала брата.
— Женю, забери мене! Нас у «Фантомі» ледь не побили! Тільки батькам ні слова!
— Що?! Ти де?! — крикнув Женя. — Їду!

Поки він летів через місто, Катя з Олею біля входу марно намагалися викликати таксі. Додаток видавав шалені тарифи, а водії скасовували замовлення один за одним.

За десять хвилин біля клубу з виском гальм зупинилася машина Жені. Він вискочив із салону — розпатланий, у накинутій поспіхом куртці. Побачивши, що з Софою і Катею все гаразд, він видихнув, але коли помітив Олю з паличкою, його обличчя перекосило від злості.

— Ти що тут забула?! — рявкнув він, підходячи впритул. — Якого біса вночі по клубах таскаєшся?! Де твій Денис хвалений?! Чому твій друг дитинства тебе не захищає, раз ти з ним так зблизилася?!

— Не твоє діло, — Оля вперла паличку йому в груди, тримаючи дистанцію. — Іди до своєї Марини. Нам твоя допомога не потрібна, таксі вже їде.

— Мені начхати на твоє таксі! — Женя вихопив паличку з її руки і закинув на заднє сидіння своєї машини.

Він нагнувся, різко підхопив Олю, закинув собі на плече і рушив до дверей.
— Пусти, придурок! Я тебе ненавиджу! — Оля щосили гатила кулаками по його спині.

Він відкрив передні двері, заштовхнув її в салон і заблокував замки. Потім повернувся до дівчат і кинув Софі купюру:
— Забирай руду і дуйте додому на таксі. З нею я сам розберуся.

Катя з Софою перезирнулися.
— Ну нічого собі розбірки, — свиснула Катя, сідаючи в машину, що під'їхала.

Всю дорогу до його орендованої квартири в салоні стояв гул мотора і важка тиша. Оля дивилася у вікно, важко дихаючи. Женя злісно стискав кермо.

Щойно двері квартири зачинилися, Оля повернулася до нього, ледь утримуючи баланс без палички.
— Ти з глузду з'їхав?! — крикнув вона. — Хто дав тобі право мене викрадати?! Ти мне ніхто! Чуєш?! Ніхто!

— Заткнися, Оль! Просто заткнися! — Женя зробив два кроки і затиснув її в кутку коридору, схопивши за плечі. — Я цілий рік вмирав у порожній кімнаті! А ти повернулася, ходиш і вдаєш, що я порожнє місце?! Навмисно зближуєшся з Денисом мені на зло?! Ти думаєш, я не бачу, як ти на мене... як ти в універі на Марину дивишся?! Ти ж згораєш від ревнощів! Признайся!

— Не признаюся! — Оля важко дихала, її обличчя було за міліметр від його обличчя. Всередині все палало від накопиченої образи. — Я не ревную! Я люблю Дениса! Він...

— Брешеш! — перебив Женя. Його очі горіли. 

Він притиснувся своїми губами до її губ. Оля намагалася відштовхнути його перші секунди, але її тіло, яке весь цей рік жило лише спогадами про його тепло, миттєво здалося. Вона вчепилася пальцями в його волосся, відповідаючи на поцілунок з такою ж дикою, палкою силою. Оля притислася до його шиї, вдихаючи його

Це було як у минулому, але без страху діагнозів та інвалідних візків. Залишилися тільки вони двоє, спалені цим шаленим, некерованим коханням. Їхня перша близькість сталася серед цієї нічної грози, змиваючи всю річну брехню, образи та вигадану френдзону. Вони нарешті капітулювали одне перед одним, визнавши, що цей зв'язок сильніший за будь-які правила.

Дорогенькі, як вам історія?? Чі вдалося передати почуття та історію головних героїв , Олі та Жені??Діліться враженнями у коментарях, підписутесь , щоб бути у курсі виходу нових історій та оновлень. Також презентую нову яскраву історію  " Полум'я".