Розділ 22

— Заручини скасовані, — голос Еліаса лунав чітко, мов постріл. — Я не збираюсь одружуватись із тією, кого не люблю.

У залі настала тиша. Усі погляди — на нього. Батько стискав підлокітники крісла, а наречена вишкірено всміхалась, ніби не повірила.

— Еліас, ти що робиш?! — вигукнув хтось із партнерів.

Він дістав зі столу документи. — Ось договір передачі бізнесу. Все — тобі, батьку. Я забираю тільки те, що справді моє. Її.

Каміла стояла в дверях, шокована, але серце калатало від тепла.

— Чому?.. — прошепотіла, коли він підійшов.

— Бо я не втрачу тебе через прибутки, — відповів, торкаючись її щоки. — Я тебе вибрав. Не бізнес, не гроші. Тебе.

Її очі наповнилися слізьми. Вперше — не від болю, а від щастя.

Він обійняв її, і цього разу весь світ замовк. Бо залишились тільки вони — справжні, вільні, закохані.

Вечір був задушливо мовчазний. У вітальні панувала напруга, що вібрувала крізь стіни, наче грім перед бурею. Еліас стояв перед батьком. Його погляд був твердим, як граніт, а серце билося швидко — не від страху, а від рішучості.

— Ти усвідомлюєш, що зараз робиш? — голос батька був тихим, майже лагідним, але в ньому ховався грім.

— Так, — спокійно відповів Еліас. — Я розриваю заручини з Мелані. І віддаю тобі бізнес. Повністю. Без умов.

Батько підвівся з крісла, обличчя спалахнуло червоним.

— За дівчину? За якусь... практикантку?

— Не за "якусь", — перебив Еліас. — За ту, кого кохаю. За ту, яка бачить у мені людину, а не статус. Я не втрачу її через прибутки. Не продам серце за відсотки.

— Ти зраджуєш свою родину.

— Ні. Я нарешті стаю собою.

Мовчанка зависла між ними. Нарешті, батько сів назад, важко зітхнувши.

— Твоя мати в тобі би пишалася… — пробурмотів. — Але я — ні.

— Можеш не пишатися. Я не для цього живу.

Вже через годину Еліас стояв перед дверима квартири Насті. Його серце калатало сильніше, ніж на будь-якому діловому засіданні.

Він подзвонив.

Настя відчинила, одягнена у просту футболку, очі здивовані й трохи насторожені.

— Привіт, — прошепотів він. — Я… зробив вибір.

— Який?

— Я тебе вибрав. Не статус. Не кар'єру. Тебе.

Її очі наповнилися сльозами. Вперше вона не сказала нічого — просто кинулася йому в обійми.