Невідомий ворог

Каміла стояла біля вікна, її погляд був зосереджений на хмарах, що нависали над містом. Вечір затягував усе довкола у глибокий попелястий тон. Вона відчула, як Еліас увійшов до кімнати. Його кроки були важкими, у погляді — тривога.

— Ти знову щось приховуєш, — тихо сказала Каміла, не обертаючись.

Еліас зупинився.

— Не хотів тебе втягувати. Але тепер уже пізно. Вони знають про тебе.

— Вони? — Каміла обернулась, очі вогнем загорілись. — Хто «вони», Еліас?

Він зітхнув і простягнув їй планшет. На екрані — листування, витяги з документів, фото.

— Один із топ-менеджерів... Людина, якій я довіряв. Він планував змову. Уся ця історія з конкуренцією, з витоками інформації — це було прикриття. Їм потрібно було, щоб я зник. І не тільки я.

Каміла сіла, стискаючи пальці.

— Чому? Через гроші? Владу?

— Через те, що я став на заваді. Я знав надто багато. І… — він зробив паузу — я сказав їм «ні».

— А я?

— Ти… стала ризиком. Ти поруч зі мною. І вони можуть використати тебе проти мене. Або… гірше.

Каміла на мить мовчала. А тоді — твердо:

— Добре. Тоді слухай мене. Ми не будемо ховатись. Я не дам їм зруйнувати тебе. Я з тобою, Еліас. До кінця.

— Каміло… це небезпечно.

— Ти врятував мене не раз. Тепер моя черга. Ми знайдемо, хто це. І зупинимо. Разом.

Їхні долоні зустрілись. У кімнаті знову настала тиша — але вже інша. Не тиша страху. А тиша змови. Єдності. І нової війни, яка от-от мала початися.

— Я більше не можу, Алісо… — прошепотіла Каміла, сівши на холодну лавку біля офісного саду. Її очі блищали, але вона не дозволяла сльозам впасти. — Мене використовували. Увесь цей час.

Аліса, її єдина подруга, яку не купити бонусами чи брендами, нахилилась ближче:

— Що сталося? Кажи вже. Не тримай у собі.

Каміла стисло розповіла все: як почала підозрювати дивні погляди, підозри у вухах деяких співробітників, а потім — випадково почула розмову. Один із топ-менеджерів, наближений до Влада, казав: «Треба позбутися Еліаса. Через неї він став слабкий. Починає сумніватися. А цього не можна допустити».

Аліса поблідла.

— Тобто… вони хочуть його прибрати, бо він став людиною завдяки тобі? І тебе теж…

Каміла кивнула. Її голос зірвався:

— А я ще думала, що це просто гра. Що я — просто дівчина на практиці. А виявляється, я була ключем до його знищення.

Аліса схопила її за руки.

— Послухай мене. Ти — не винна. Ти справжня. І саме тому вони тебе бояться. Але ми не дамо їм виграти.

— Що мені робити? — прошепотіла Каміла.

Аліса на мить замислилась, потім витягла з кишені маленький ключ-карт.

— Є вихід. Є задній хід через парковку. Я тебе проведу. Але тільки якщо ти готова. Можемо піти сьогодні вночі.

— А Еліас?.. — її серце стислося.

— Якщо він справжній — він знайде тебе. Але зараз — рятуй себе. І тоді зможеш врятувати його.