Розділ 4

Каміла поспіхом виходить з роздягальні, і в ту ж мить зіштовхується з Олегом. Він ледь встигає її підхопити.

— Тобі варто бути обережнішою з такими, як він, — каже Олег різко, і в його голосі чутно більше, ніж просто застереження.

Каміла виривається з його рук, її очі палають:

— А тобі варто менше думати, що ти мій охоронець!

— Я просто бачу більше, ніж ти хочеш визнати.

— А я не просила тебе «бачити», Олеже! — майже кричить вона.

Між ними зависає тиша. Гостра, небезпечна. Він дивиться прямо в її очі. Вона — не відводить погляду. Її груди стрімко здіймаються від злості й... чогось іще. Того, що обом лячно назвати.

Він робить крок ближче.

Вона не відступає.

— Ти мене злостиш, — шепоче Каміла.

— І ти мене. Але це не зупиняє, правда?

Вони вже майже торкаються одне одного. Але раптом:

— Що тут відбувається? — чуєтьcя голос Еліеса.

Він стоїть кілька кроків позаду, руки стиснуті в кулаки. В його погляді — ревнощі. Олег повільно обертається.

— Розігрів, — відповідає він холодно.

— Тоді давай, — кидає Еліес. — Я допоможу тобі "розігрітися".

У наступну мить хлопці зриваються на бійку. Удар. Контрудар. Вони не стримуються. Це не просто тренування — це вибух емоцій.

Каміла стоїть осторонь, не знаючи, кого з них вона більше хоче вдарити — чи поцілувати..

— Розігрів, — відповідає він холодно.

— Тоді давай, — кидає Еліес. — Я допоможу тобі "розігрітися".

У наступну мить хлопці зриваються на бійку. Удар. Контрудар. Вони не стримуються. Це не просто тренування — це вибух емоцій.

Каміла стоїть осторонь, не знаючи, кого з них вона більше хоче вдарити — чи поцілувати.

— Відступи, — шепоче вона, але не рухається.

— Ти сама не знаєш, у що влазиш, — бурчить він крізь зуби.

І в цей момент з'являється Еліес. Він побачив погляди. Побачив, як Каміла злегка затремтіла — не від страху, а від того, що всередині неї все горить.

— Від неї відійди, — каже він глухо, вже зриваючи з себе верх спортивного костюма.

— Ще один герой? — Олег повертається до нього з холодною посмішкою.

Каміла:
— Ні! Не тут! Не зараз!

Але вже пізно.
Першим ударяє Еліес.
Його кулак мчить до щелепи Олега — і той ухиляється. Потім сам б'є — в груди, сильно, майже з люттю. Каміла відходить вбік, її серце калатає.

Глухий звук ударів розноситься коридором.

Вже збігаються учні. Дехто знімає на телефони, дехто шепоче:
— Що відбувається? Хто почав?

Олег і Еліес обмінюються серією ударів.
Олег — холодний, точний.
Еліес — гарячий, зухвалий, майже не стримується.
Обидва рухаються швидко, блискавично.
Один із них рвучко відкидає іншого в стіну — і пошкоджується картина на стіні. Хтось із глядачів крикнув.

— Зупиніть їх!
— Та це ж два найкращі бійці!
— Вони ж себе покалічать!

Але бійка вже перейшла на рівень емоцій, не просто фізики.
Це не про перемогу — це про володіння серцем.

Каміла стоїть осторонь, стискає кулаки. Її дратує і турбує все це. Але коли Олег отримує сильний удар у живіт і падає на коліно — щось у ній здригається. Вона різко підбігає.

— Досить! — кричить вона так, що обидва зупиняються.

Олег спльовує, встає. Його погляд — палає. На губі — кров.

Еліес теж весь зчервонілий, дихає важко.

Пауза.
Усі мовчать. Тиша… І тільки її голос:

— Якщо вам так хочеться за щось воювати — бийтеся не за мене. Я не трофей.

І вона йде.

А обидва стоять. Побиті, але ще більше — розбиті всередині. Один боїться втратити, інший боїться зізнатися собі, що вже програв.
А глядачі... ще довго згадуватимуть цей бій.