Розділ 3

Зала була наповнена шурхотом сторінок, голосами новачків і шелестом кавових стаканів. На стіні — нове повідомлення від керівництва:

"Компанія 'Вард' оголошує нове завдання. Команди формуються згідно з компетенціями. Старт — завтра."

І нижче — червоними літерами:

"Нагадування: ЖОДНИХ романтичних зв’язків між співробітниками. Порушення — звільнення."

Каміла сиділа біля вікна, нервово перебираючи поділ своєї кремової сукні. Її очі спіймали фразу, яку не можна було розбачити. Вона відчула, як у грудях щось стислося.

— Не надто тепле привітання, — тихо кинув Еліас, зупинившись поруч із нею.
Він нахилився, прочитав оголошення і гмикнув.
— Ну от, тепер офіційно не можна навіть думати одне про одного.

Каміла мовчала, але її щоки вже палали. Ще вчора він дивився на неї довше, ніж дозволяє правило. А сьогодні — ніби чужий.

— Це серйозно, — продовжив він, піднявши на неї очі. — Не вплутуй себе в те, що зламає твою кар’єру.

— Я й не збиралась, — холодно відповіла вона, хоча в душі все клекотіло.

А потім двері розчахнулися.
Увійшли Олег та Анастеша — її очі були темні від гніву, на губах застигла усмішка-привид.
Поруч з нею — Владислава не було. І це всіх збентежило.

— Каміло, — гукнула Анастеша. — Ти маєш іти зі мною. Терміново.

— Що сталося? — запитала вона, встаючи.

— Твій партнер по завданню змінився. І не тільки він.

Каміла мовчки пішла за нею. Еліас не встиг нічого сказати, лише втупився їй услід.
На секунду він хотів порушити правило. Але зробив крок назад.

— У компанії діє головне правило, — Еліас став перед усіма, впевнений, мов скеля. — Жодних романів між працівниками. Ні інтриг, ні драм, ні поцілунків у підсобці. Особливо в нашому офісі.

Каміла опустила погляд. Її сукня ще пахла духами — тим ароматом, що вона обирала спеціально для того вечора, якого так і не сталося. Її серце ще билося, приглушене.

Олег тихо зітхнув і подав їй келих води.

— Це через вас? — пошепки спитав він, нахилившись до Каміли.
— Я… не знаю, — прошепотіла вона.

Поки всі уважно слухали Еліаса, її погляд ковзав до нього. Його очі — холодні, наче й не було тієї миті, коли їхні пальці торкалися в темному холі, коли вона стояла в самій білизні, а він мовчав, але не відводив погляду.

— Ми тут працюємо. І тільки. — завершив Еліас і кинув короткий погляд на неї. — Зрозуміло?

Всі розійшлися. Камілa залишилась одна біля вікна.

Анастеша та Владислав сьогодні не прийшли. Кажуть, поїхали на закрите завдання. І наче їхня відсутність тільки сильніше висвітлювала той розрив, що з’явився між Камілою та Еліасом.

— Це було несправедливо, — знову підійшов Олег. — Він сам…
— Не треба, — зупинила вона.

Каміла вийшла в коридор. Дзеркало. Очі заплакані. Сльози котяться, а вона — мовчить. Одягає пальто поверх вечірньої сукні, розстебнутої на плечах. І йде до виходу.

— Каміло. — Еліас все ж наздоганяє її.
— Ти сам встановлюєш правила, а потім забуваєш про них. Але караєш — мене.
— Це для твого ж захисту.
— Брехня. Це для твого контролю.

Вона пішла, а він залишився, стискаючи руку в кулак.

А в кімнаті, з планшета, якого хтось забув, звучить аудіозапис:

"Їй не можна довіряти. Вона зламає твоє серце. Вона — як лезо."

Каміла поспіхом виходить з роздягальні, і в ту ж мить зіштовхується з Олегом. Він ледь встигає її підхопити.

— Тобі варто бути обережнішою з такими, як він, — каже Олег різко, і в його голосі чутно більше, ніж просто застереження.

Каміла виривається з його рук, її очі палають:

— А тобі варто менше думати, що ти мій охоронець!

— Я просто бачу більше, ніж ти хочеш визнати.

— А я не просила тебе «бачити», Олеже! — майже кричить вона.

Між ними зависає тиша. Гостра,

небезпечна. Він дивиться прямо в її очі. Вона — не відводить погляду. Її груди стрімко здіймаються від злості й... чогось іще. Того, що обом лячно назвати.

Він робить крок ближче.

Вона не відступає.

— Ти мене злостиш, — шепоче Каміла.

— І ти мене. Але це не зупиняє, правда?

Вони вже майже торкаються одне одного. Але раптом:

— Що тут відбувається? — чуєтьcя голос Еліеса.

Він стоїть кілька кроків позаду, руки стиснуті в кулаки. В його погляді — ревнощі. Олег повільно обертається.

— Розігрів, — відповідає він холодно.

— Тоді давай, — кидає Еліес. — Я допоможу тобі "розігрітися".

У наступну мить хлопці зриваються на бійку. Удар. Контрудар. Вони не стримуються. Це не просто тренування — це вибух емоцій.

Каміла стоїть осторонь, не знаючи, кого з них вона більше хоче вдарити — чи поцілувати.