Після 18:00
Пролог
До того, як вона його побачила… до того, як світ зсувся.
Я не шукала цього.
Не мріяла про кохання. Не вірила в нього.
У мене були лише мрії про кар'єру, творчість і свободу.
Я хотіла пройти стажування, довести всім — особливо собі — що я чогось варта.
Але тоді… я побачила ЙОГО.
Це було звичайне ранкове світло.
Шум кавоварки. Люди в ділових костюмах.
Хтось зачинив двері, хтось гримнув папкою.
А потім — тиша.
Бо він увійшов.
Чорна сорочка, бездоганний піджак, погляд, яким можна різати скло.
І всі — абсолютно всі — завмерли.
Я теж. Хоча намагалася не показати. Я опустила очі в телефон, зробила вигляд, що читаю повідомлення, як дурна.
Але його кроки — чіткі, спокійні — були як удари серця.
"Це містер Вард," — прошепотіла дівчина поруч. — "Тримайся подалі. Він — наче з льоду. І жінок не терпить у своєму офісі…"
Я кивнула. Але з якоїсь причини — хотіла подивитися ще раз. Просто… ще раз.
Я підвела очі — і зустріла його погляд.
Темний. Глибокий. Порожній.
І в ту мить я подумала:
"Цей чоловік не вміє кохати."
І я помилилася.
Бо він не просто вмів.
Він зробив це так, що я не змогла забути… навіть після того, як він зник.
Після 18:00 — не просто час.
Це ми. Це те, що було дозволено лише тоді, коли всі пішли.
Коли правила більше не діяли.
Коли серце билося заборонено — але чесно.
Відредаговано: 26.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
