Дві куми про хвороби

Гумористична театральна мініатюра

Дійові особи

Дві куми розмовляють між собою, не надто намагаючись зрозуміти одна одну. 1-а кума говорить про свій город, 2-а – про ціни на ліки та на товари в цілому.

1-А КУМА (доброзичливо). Вітаю тебе, кумасю! Рада бачити у доброму гуморі!

2-А КУМА. Вітаю і я тебе, кумонько. Але щодо доброго гумору, то не зовсім він і добрий.

1-А КУМА. А що ж таке трапилося? Чи не захворіла часом?

2-А КУМА. Та начебто ні. Але настрій – щось не дуже.

1-А КУМА. А-а-а, я ж бачу, що ти, схоже на те, трохи зблідла.

2-А КУМА. Може й зблідла. Є від чого! Пішла сьогодні до аптеки порозглядати ціни на ліки, як я роблю щоденно. Побачила оті цифри у вітрині. Настрій зник миттєво.

1-А КУМА. То ти роздивлялася ціни на ліки, які тобі прописали? Ті, що тобі потрібні?

2-А КУМА. Та ні, я дивилася на всі ціни взагалі, для об’єктивної інформації. Для вивчення ситуації в цілому. Щоб бути у курсі дєла.

1-А КУМА. А-а-а, то добре, що хоч не з причини хвороби. «Для інформації» – то не хвороба.

2-А КУМА (повчально). Хвороби у будь-якої людини є завжди – не забувай – вони нас залишають лише іноді. З цим жартувати не можна. Тож потім я пішла до продуктового. Там теж ціни подивилася. Саме лише розстройство нервів. Що й казати? Немає слів.

1-А КУМА. О, то в тебе сьогодні була ціла експедиція? Інспекційна! Ти серйозна людина.

2-А КУМА. Може й так. Я ж прихильниця наукового підходу. А потім я вже вдома роздивилася ціни на комуналку у своїх абонентських книжках. Там взагалі геть все дорого. Навіть і рахувати нічого не потрібно. Сучасні ціни – це якийсь жах, злам свідомості.

1-А КУМА. А-а-а. А я про ті ціни щодня не згадую. Живу собі та працюю. На городі. В мене там клопоту достатньо – огірочки, помідорки, кабачки та і все інше. Нема коли сумувати за цінами. Приходь до мене на город, я тобі сапочку дам на годинку. Трохи спітнієш, але настрій покращиться одразу. Про аптеку не будеш і згадувати.

2-А КУМА. Отака ти проста… як та твоя сапка! Але ж у житті не все так просто, як твої огірки. Я ж тобі кажу – ціни зросли… знову. Це ж важ-ли-во! А ти мені теревениш про оті свої помідорки. Дивися ширше. Озирнися навколо – самі проблеми!

1-А КУМА. Та я озираюся – навколо грядок на городі. Як сполеш усе чисто, то воно і стоїть красиво – немає проблем. А якщо ще й полити – зазеленіє городик – буде ще красивіше.

2-А КУМА (обурено). Ото таке! Свята простота! Мені б твої клопоти. «Сполеш, поллєш, зазеленіє…» – ото і все щастя…? Вузенький кругозірчик. Он дивись – у магазинах казна-що коїться, а їй – самі помідорки. Ціни у магазинах – страшні! Треба вчасно знати про підвищення.

1-А КУМА. Так, треба. Але я свої помідорки не купую за отими твоїми страшними цінами, а вирощую. Тому мені важливіше, щоб вчасно пройшов дощ та вчасно прополоти бур’яни.

2-А КУМА (презирливо). Яка ж ти, кума, недалекоглядна. Ось ти мені скажи таке, в тебе на городі дерева ростуть?

1-А КУМА. Ростуть. Дві вишеньки. На краєчку. А все інше лише городина.

2-А КУМА. Тоді я тобі – як людина, схильна до наукового підходу – дам таку пораду, безплатно. Визирай з-за отих вишеньок на світ божий хоч іноді. Побачиш силу силенну проблем – ціни в магазинах дуже високі, кажу ж. В аптеках – страшні. На комуналку – геть дивовижні! Час вже замислитися про щось важливіше за капусту. Стільки проблем у житті, а вона все про свої огірки.

1-А КУМА. Так, про них. Огірки в мене цього року ледве не посохли. Ото проблема була. Я їх відрами поливала. Воду з колодязя носила. Важкувато було.

2-А КУМА. Важкувато – то вижити при таких цінах. Я тобі кажу, ціни в аптеках завеликі. Щось купити від серця – грошей не вистачить. Прийдеш до аптеки купити щось від серця, побачиш ціни, то серце заболить ще більше. Отаке воно коїться! А тобі невтямки.

1-А КУМА. Звісно, що невтямки. Нащо мені оті твої аптеки, коли в мене на городі росте часник. То така аптека на грядці – з’їси з чорною хлібинкою – всі хвороби «паралельно».

2-А КУМА. Та мабуть, що ні. Не паралельно – коли ти порпаєшся у гаманці, а тобі не вистачає на таблетки.

1-А КУМА. Та хай їм грець, тим таблеткам. Приходь до мене трохи пізніше, десь через місяць, я тобі дам мою таблетку – свіжу капустину. Вона якраз достигне. Безплатно дам, замість пігулки. З’їси та будеш посміхатися, будеш здоровезна, без усіляких ліків.

2-А КУМА. Як це я буду здоровезна без ліків? Що ти верзеш? Такого не буває.

1-А КУМА (таємничо). В мене на городі буває. Одну годинку лікуєшся сапочкою, потім другу годинку лікуєшся грабельками. І лише потім – якщо проста терапія не допомогла – переходиш до складних ліків. Це я кажу про лопату. Хоча лопата, звісно, то вже дійсно складні ліки, не треба їх щоденно. Бо й спина заболить, якщо тих складних ліків передозувати.

2-А КУМА (здивовано). Лопата?! Спина?! Ото ще мені!

1-А КУМА (лірично). А потім, вже десь після обід, після коротенького перепочинку, можна перейти й до легких лікувальних процедур. Для цього треба взяти розкладний стільчик, поставити його поміж грядок – бажано десь у тіньочку, можна й під вишенькою – сісти та неквапливо спостерігати, як зеленіє городина. Подивишся на огірки – а вони ростуть. Повільно, але ростуть. Подивишся на помідори – вони теж ростуть. Картоплина росте своїм чином, дуже гарно, гордовито. Кабачки – ті ростуть лежачи, бо лінькуваті. Морква сторчить з землі бадьоро і теж росте. Цибуля-цибулинка-цибулиночка росте хвацько, відносно швидко, не бариться. Кожна рослинка дозріває свого часу, кожна потребує особистої уваги та любові. А коли я усе оте царство водичкою поллю – воно починає радіти та стає ще зеленішим. Дивитися приємно – око милується! Ото така моя терапія. Приходь, полікую.