Дві куми про красу

Гумористична театральна мініатюра

Дійові особи

Дві куми розмовляють між собою, не надто намагаючись зрозуміти одна одну.

1-а – про те, що хоче збільшити губи та бюст, але чоловік не дозволяє. Акторка при цьому має достатньо виразні жіночі форми. 2-а – про свої хвороби.

1-А КУМА (доброзичливо). Вітаю тебе, кумасю! Здоров’ячка бажаю.

2-А КУМА. Вітаю і я тебе, кумонько. Здоров’я моє не дуже… Але за побажання дякую.

1-А КУМА. Все в тебе владнається, чого й хвилюватися. Все буде гарно. (З сумом.) А от в мене… чи буде гарно чи ні… не знаю. Чи буду я взагалі гарна, чи ні… невідомо. Отаку проблему я нещодавно для себе усвідомила.

2-А КУМА. Та-а-ак. Це щось новеньке… Проблема?! А ну, кажи докладніше. Про що йдеться?

1-А КУМА. Та про що ж?! Все про одне й те саме – про нашу жіночу вроду.

2-А КУМА (здивовано). А-а-а… так-так-так… а що тут з тобою не так? (Оглядає подругу з різних боків.) Дивлюся на тебе – наче все на місці, де й має бути. Зайвої ваги не дуже багато, не сильно випирає. А те, що має у жінки випирати – то випирає, бачу. Нормально.

1-А КУМА. Та де там нормально?! Не нормально. Я сама собі не подобаюся. Отаке!

2-А КУМА. «Отаке», дійсно. Зараз здивувала. То що саме тобі не подобається? Де саме в тебе дуже не вистачає, чи де саме чогось забагато? Кажи.

1-А КУМА. Ой, кумасю! Розумієш, рідненька, відчуваю я в собі щось таке незвичне, таке особливе – естетичну са-мо-не-вдо-во-ле-ність…

2-А КУМА (здивовано). О-о-о! А що це таке?

1-А КУМА. А то таке – я сама собою невдоволена ес-те-тич-но! Думаю, що ця властивість притаманна нам, творчим натурам.

2-А КУМА. Ой, кумонько! Які ви довгі слова промовляєте… ще й такі розумні. Я їх навіть повторити не зможу. Ти мені їх двічі промовляй, може, я щось і зрозумію.

1-А КУМА. Та що ж тут незрозуміле? Що тут тобі не видно? Хіба не помітно одразу?!

2-А КУМА. Ні, не помітно. Не втямлю навіть, про що ти хвилюєшся. В чому саме проблема?

1-А КУМА (сердито). Та у губах!!! У губах, моя дорогенька. Хіба ти сама не бачиш? Та ще й у грудях! Хіба ти сама не бачиш, які вони в мене маленькі та невиразні. Навіть сором на люди виходити з такими маленькими губами та грудьми. Жодної естетики.

2-А КУМА. Ото ще мені!!! В тебе нормальні губи та груди. Абсолютно. Не вигадуй дурниць. Все в тебе нормальне. Тільки в голові, я підозрюю, з’явилося щось дійсно зайве. Чи ти хочеш причепити собі спереду відра, а до рота дзьоб? Страшно навіть уявити! Жахливо!

1-А КУМА (зі сльозами). Ні, кумонько. Жахливо, що ти не хочеш мене навіть морально підтримати. Але я точно бачу, що в мене дуже малі та невиразні губи. А груди – такі самі невиразні, нема чого й казати. Треба їх збільшити, «підкачати». В мене єдиний шлях – хірургічне втручання. Іншого виходу немає.

2-А КУМА. Ото ще мені дивовижа! Нащо оті губи накачувати? Нащо оті груди накачувати? Надінь спідничку коротшу та декольте більше – ото і будеш така собі шалено приваблива, до нестями. А ще не їж кексики та булочки на ніч, бо тоді твоя фігура – особливо сідниці – накачаються самі собою, без твого спеціального бажання, без хірургічного втручання, без будь-якого ботоксу та силікону.

1-А КУМА (пафосно). Не треба слова Ботокс та Силікон  промовляти з такою неповагою. (Палець вгору.) Це ті речовини, за допомогою яких ми, жінки, дійсно спроможні стати красивішими. Таким чином ми можемо показати глибоку гармонійність свого внутрішнього світу та достойно самовиразитися. Тож слухай уважно, бо ти відстала та нерозвинена! Треба ж якось розумітися на сучасних засобах досягнення краси.

2-А КУМА (ображено). Я нерозвинена?! Е-е-е… Я раніше думала, що все простіше, більш природно. (Пошепки.) Мама мені в дитинстві казала – їж, доню більше капустини, виростуть красиві груди. То ось – щось воно й виросло. (Показує на собі.) А оте, що ти кажеш, я і втямити не можу.

1-А КУМА. І не втямиш, бо ти не сучасна. Розвивайся! Вчись! Читай Інтернет!

2-А КУМА (розгублено). А-а-а… я не сучасна…? Ото таке. (Зітхає.)

1-А КУМА. Я бачила, як ти гортала старі журнали мод. Фу! Це не сучасно.

2-А КУМА. Ти мене геть збила з пантелику.

1-А КУМА. Та йдеться ж зовсім не про тебе. Нащо мені твій пантелик? Я кажу про мою родину. Мій чоловік категорично проти. Не дозволяє. Хоче все «натуральне»... Ось яка біда. Так прямо й каже. Він в мене також несучасний… бронтозавр.

2-А КУМА. Знаєш, кумасю, я до твого чоловіка взагалі-то ставлюся скептично. Він у мене особисто не у великому фаворі. Але це – такий випадок, коли я погоджуюся скоріше з ним, аніж з тобою. Мені здається, що він таки правий – нема чого перекручувати те, що зробила природа. Господу Богу, думаю, було видніше, який розмір грудей тобі давати. Який дали – такий і носи, не скигли та не сперечайся.

1-А КУМА. Ото так ми з тобою «гарно» порозумілися.

2-А КУМА. Як вже є. А ти – якщо тобі вдасться зробити оте втручання – думаєш, що будеш схожа на казкову «жар-птицю»? Е, ні – скоріше на качку зі збільшеним дзьобом.

1-А КУМА. Я буду красива.

2-А КУМА. Як гумова лялька. Та ще й смішна.

1-А КУМА. Я буду красива!

2-А КУМА. А під сорочкою буде неначе надувний човник… гумовий.

1-А КУМА. Ти нічого не розумієш. Безнадійна. Ти естетично втрачена.

2-А КУМА. О-о-о… так.

1-А КУМА (ображено). Мені нема чого тут з тобою гаяти час. Треба вже йти. Піду… туди, де оцінять красу мого внутрішнього світу. (Виходить у свій бік.)

2-А КУМА. Правильно. Десь оцінять. Тобі треба туди. (Показує в бік співрозмовниці та виходить в інший бік.)