Два куми про погоду

Гумористична театральна мініатюра

Дійові особи: два куми, чоловіки старшого віку. 2-й кум тримає в руках сапку.

Скарги на погоду абсолютно не обов'язково повинні

мати якесь логічне обґрунтування. Автор

1-Й КУМ (доброзичливо). Вітаю вас, куме. Здоровенькі були!

2-Й КУМ. Та й вам не хворіти. Дякую.

1-Й КУМ. Як ваші справи, шановний? Як настрій?

2-Й КУМ (роздратовано). Та який там настрій!? Задовбало вже оце все.

1-Й КУМ. Шо оце все?

2-Й КУМ. Та погода ота. Задовбала…

1-Й КУМ. Як це? Погода ж начебто гарна, сонячна. Дивіться – тепло. Чи ви хотіли дощу? А його немає?! Ви про це кажете?

2-Й КУМ. Звісно! Хотів дощу, аби воно добряче город полило. Хай би хоч якась стеблина виросла на городі… В мене там огірочки достигають та помідорчики… та й картопелька вже підросла, підгортати пора. Я – ось бачите – і сапку взяв, картоплю підгортати. (Показує сапку.) А воно жара, навіть спека. Ото таке! Боюся, що все посохне.

1-Й КУМ. Та ви, кумцю, й вередливий! Сонячна погода йому не до вподоби, бач який!

2-Й КУМ. А що ж хорошого у тій сонячній погоді? Город доводиться поливати самотужки. Та я ще й потію дуже від тієї роботи. Чим більше сонця, тим більше я потію. Кажу ж вам, задовбало!

1-Й КУМ. А-а-а, зрозумів. Та ви не переймайтеся, куме. Сподіваюсь, що ввечері буде дощик. Мені так відчувається. (Палець вгору.)

2-Й КУМ (задумливо). Відчувається? А-а… тоді хай так і буде. Хай буде… хай буде дощ. Поллє мій городик, це добре для врожаю… (Пауза.) Але ж як я тоді буду картоплю підгортати? (Крутить у руках сапку.) Це що, по багнюці на городі борсатися?

1-Й КУМ. Скоріш за все, що так. У вас же на городі чорнозем? Розкисне під дощем.

2-Й КУМ. Так, чорнозем… розкисне.

1-Й КУМ. То не ходіть на город. Погуляйте надворі.

2-Й КУМ. Е-е-е ні, куме. Я людина серйозна, не ледащо. Треба працювати наполегливо. (Трясе сапкою.)

1-Й КУМ. То що?

2-Й КУМ. Не піду на город. Бо якщо дощ, то там буде непролазна грязюка. Нічого доброго у тому дощу немає. Тільки ковзатися по мокрій землі та й нічого більше.

1-Й КУМ. Ото так. Вірно говорите.

2-Й КУМ. Звісно, що вірно говорю. Задовбали вже ті дощі. Від них сама грязюка та бруд у хаті.

1-Й КУМ. Маєте рацію, куме.

2-Й КУМ. Авжеж. Але ж з іншого боку… як посохне городина, що взимку їстимемо? Треба дощу, нехай там хоч що.

1-Й КУМ. Та й то так.

2-Й КУМ. Без дощу все посохне… (Пауза.) Але ж з іншого боку – ходити під дощем надворі недобре. Весь будеш мокрий, якщо воно ллє з неба. Навіть до магазину не дійдеш без плаща.

1-Й КУМ. Ото ж бо воно і є! Кепські справи. Мокрим ходити надворі і я не любитель. Не погуляєш.

2-Й КУМ. Так, не погуляєш. При сонячній погоді гуляти краще… (Пауза.) Але городина посохне… Ото ще мені ці життєві проблеми, трясця їм... То що ж воно його робити, куме? Ви ось, як людина освічена, знаєте? Кажіть.

1-Й КУМ. І скажу… звісно, що скажу. Щонайперше скажу, що тепер точно бачу, як вас задовбала та погода. Це видно неозброєним оком. Побачив ваші примхи та витребеньки – це просто якась біда.

2-Й КУМ. Так, ваша рація – біда. Але ж сльозами та скаргами справу не вирішиш. Та я думаю, що було б значно легше, якби можна було б наперед знати ту погоду – коли йти гуляти, а коли йти на город із сапкою.

1-Й КУМ. О-о-о! Гарна ідея! Ви, куме – світла голова. Але ж звідки ви взнаєте, яка буде погода. (Гордовито.) Ну, у мене, припустимо на хвилинку, є відповідне передчуття. А ви? Маєте щось подібне?

2-Й КУМ. Ні, не маю. Але я чув, що можна про погоду наперед десь там прочитати або послухати. Заздалегідь. Називається прогноз… метео… Я його іноді по гучномовцю слухаю.

1-Й КУМ (глузливо). Ото таке?! По гучномовцю… Оце ви зараз мене здивували. А начебто доросла людина… Та ви, куме, ще б додумалися отой прогноз погоди дивитися в Інтернеті! Такий ви наївний.

2-Й КУМ. Не додумаюся, бо не вмію. А чого ви так кажете? Що у цьому поганого?

1-Й КУМ. А то, куме, що у тому Інтернеті лише сама брехня… жодного слівця правди вам не скажуть. Не почуєте. Жах!

2-Й КУМ. Ні, в Інтернеті брехати не будуть. Там все чистісінька правда. Оце точно! Мені про це Миколаївна казала. Вона все знає! І не кажіть мені всіляку дурню.

1-Й КУМ. Та щоб вона там понімала, та ваша Миколаївна, у прогнозах погоди?! Я б отій Миколаївні не дуже то й довіряв. Знаю я її.

2-Й КУМ. Ну, чого ж це вона моя? Якщо вже про Миколаївну – то вона така ж моя, як і ваша. Мені вона сусідка, та й вам так само. Але я їй довіряю.

1-Й КУМ. Довіряєте? Я знаю, як та Миколаївна прогнозує погоду. По відчуттях у власному попереку. Чи болить, чи не болить. Така, типу того, технологія… медично-наукова. (Зневажливо.) Не солідно, не правильно.

2-Й КУМ. Технологія?! Не правильно? Ото таке! Чого це?

1-Й КУМ. А того це… Ви б краще про погоду запитали Наталку. Ота все знає точно, стовідсотково! Наталка – теж наша сусідка, але жінка грамотна, у вашому Інтернеті копирсатися не буде. Бо розуміється.