Чарівний театр

Театральна мініатюра, комедія, рімейк.

Дійові особи:

- Буратіно – Емоційний, впевнений хлопець, говорить голосно, захоплено.

- Мальвіна – Дівчина з кольоровим волоссям, говорить манірно.

- Карабас – Солідний літній чоловік, сердитий, говорить повчально.

- П’єро – Нерішучий хлопець, говорить із сумнівом.

- Артемон – Пес, рухливий, говорить радісно, уривчасто, гавкучим голосом.

Персонажі з відомої казки про Буратіно (Олексія Толстого) мають зовнішній вигляд та характери відповідно до оригінальної казки.

Герої знаходяться у комірці тата Карло, перед чарівними дверцятами за намальованим на старому полотні вогнищем. Обговорюють сучасні та загальні проблеми театру. Теми обговорення: комерційний складник театрального мистецтва, суперництво персонажів всередині трупи, боротьба за популярність серед глядачів тощо.

(Фонограма «Таємнича музика»)

(Буратіно підходить до полотна, на якому намальовано вогнище та впритул

намагається роздивитися, що за ним. Але не може. Відходить від нього.)

БУРАТІНО (здивовано). О-о-о! Я трохи пошкодив полотно. На жаль! Проштрикнув його носом. Але там нічого не видно.

(Буратіно повільно відриває старе полотно з намальованим вогнищем.

Роздивляється дірку у ньому «на просвіт». Всі бачать за полотном таємничі двері, старі на вигляд, з павутинням).

БУРАТІНО (піднесено). Ось нарешті й вони, чарівні дверцята! Старий Цвіркун не обдурив. Все так! Це саме вони – дверцята до успішного театру, шлях у гарне майбуття. Це – Брама у велике Мистецтво!!! Скільки ж часу ми дивилися на це старе полотно, не маючи й гадки про ці дверцята. А за ними величезні можливості. Грандіозні! Тож тепер перед нами відкривається новий шлях, шлях до успіху, шлях до щасливого майбуття. Це добре!

АРТЕМОН (гавкучим голосом). Ні, це не просто добре – це чудово! (Підстрибує у захопленні.) Дуже чудово! Я страшенно радий! Гав, гав!

МАЛЬВІНА (манірно). Заспокойтеся, друзі. Це лише якісь двері та й усе. Просто двері. Чого ви такі щасливі? Чи не завчасно радієте? Що, ви мало бачили дверей у житті? Нічого особливого тут не бачу, годі й казати. Двері… та й двері. Їх ще треба відмити спочатку, перед тим, як заходити. Бо вони таки бруднуваті, я бачу. (Гидливо.) А скільки пилу, жах… (Презирливо вимахує рукою.) Леді з такою зачіскою, як у мене, має ще добре подумати перед тим, як заходити до будь-якого приміщення через такі неохайні двері. Друзі, може хтось попрацює вологою ганчірочкою та протре пилюку. Хоч трохи. Щоб я могла зайти, не забруднивши сукню. Та й малюночок з вогнищем на полотні – такий собі, дуже посередній, особисто мене не вражає. Я такі малюнки не розумію.

П’ЄРО (з сумнівом). Я теж не все розумію. От скажіть мені, будь ласка, чого ви всі вирішили, що ці дверцята чарівні? З якого такого переляку? Дірку від буратінового носа у полотні я бачу. А чарівного нічого не бачу. Якби це полотно було б справді чарівним, то жодним носом, хоч і гострим та дерев’яним, його проштрикнути було б неможливо. А може, це взагалі не ті двері, про які казав Цвіркун? Чому ви такі впевнені? Адже тут нічого не написано.

БУРАТІНО. От які ж ви всі дивні! Ось же воно, чудо! Перед вами, безпосередньо! А ви скиглите. Оця дірка, яку я проштрикнув у полотні носом – вона дуже символічна, саме вона і є шляхом до майбуття. Дірочка маленька, але шлях буде великим та щасливим. Треба у це вірити, от і все! Ходімо! За мить все буде ясно, все самі побачимо.

КАРАБАС (розтягуючи слова, невдоволено). Ходімо? Так-так. Ходімо, але не дуже швидко. Не треба аж так рішуче гуляти по чужій території. Будь-яка територія має свого власника. Тож не спішіть. Всім відомо, що тато Карло був мені винен… деякі гроші… чотири сольдо… всім відомо. Це ж вам не абищо… І гроші, начебто, невеликі. Але ж борг – то є борг. Тому я забираю у рахунок сплати боргу усю цю комірчину. Отже, комора моя, і все, що у ній також. Не рекомендую сперечатися по цьому основному пункту. (Загрозливо.) Зрозуміло вам, малеча?

БУРАТІНО (нетерпляче). Ходімо вже! Відкриваймо двері. Потім розберемося, що воно та чиє. Бо мені вже страшенно кортить відчинити. Дуже цікаво.

АРТЕМОН (підстрибуючи). Так! Так! Ходімо! Швидше! Подивимося, нарешті, що за тими дверима. Там точно щось є. Я це відчуваю по запаху.

П’ЄРО (замріяно). Якщо ці двері чарівні, то за ними – щастя. Просто щастя. Акторське щастя. Я сподіваюся. Там нам усім дадуть ролі – головні. Це буде чудово.

МАЛЬВІНА. Як це, усім головні ролі? Що ти таке говориш? Дати головні ролі усім – це неможливо. Головні ролі зазвичай дають лише найкрасивішим дівчатам, які мають гарні зачіски та сукні.

П’ЄРО. Головні ролі дають талановитим акторам. Актори бувають талановиті та не дуже. Це важливо!

МАЛЬВІНА. Актори бувають красиві та не дуже. От що дійсно важливо!

АРТЕМОН. Важливо не це. Важливо, щоб у сюжеті вистави не було жодних котів. Не люблю! Жодного Базиліо на сцені! Бо коти не можуть бути ані талановитими, ані красивими. А щодо головних ролей – то мені взагалі байдуже. Бо я пес, а псам головні ролі ніколи не дають.