У стоматолога

Під табличкою «Стоматолог. Кабінет №1» сидять чотири особи в очікуванні прийому. Тон їхньої розмови поетапно змінюється від самовпевненого до сумніву та страху. Ситуація закінчується панікою та втечею.

Дійові особи:

Під кабінетом сидять: Селянин у простому одязі, Інтелігент в окулярах та з кросвордами, Блатний з великим мобільним телефоном у руках. Військовий.

(Входить Військовий.)

ВІЙСЬКОВИЙ (бадьоро і розкотисто). Здр-равія бажаю! Хто кр-райній?

СЕЛЯНИН (підіймає праву руку, лівою тримаючись за зуби). М-м-м.

ВІЙСЬКОВИЙ. Зрозумів. А ви за ким?

ІНТЕЛІГЕНТ (підіймає ліву руку, правою тримаючись за зуби). М-м-м.

ВІЙСЬКОВИЙ (до третього). А ви по талончику?

БЛАТНИЙ (робить невизначений жест рукою). Ну типу того…

ВІЙСЬКОВИЙ. А то тут, як завжди, ходять – то блатні, то «я лише спитати»… Гаразд, буду крайнім. (Сідає на вільний стілець.)

 (Всі сидять, самовпевнено розвалившись.)

СЕЛЯНИН. А слухайте-но, хлопці. Може, хтось знає, цей лікар взагалі порядний? Добрий фахівець? Га? Зуби рвати вміє? Чи так собі?...

Ось я тут узяв із собою декілька шматочків сала... невеличких. Для впевненості, звичайно. Сало, воно сало і є. Завжди корисне. Оце, як той казав, можна його не тільки їсти, а й прикладати до хворого місця. Навіть до хворого зуба. Ото так. І воно має полегшати майже одразу! У нас у селі баба Ганна завжди так робить. Та й самому лікарю непогано відрізати шматочок. Щоб був більш лагідним і добрим. А коли лікар у доброму гуморі, тобто скуштував доброго сальця, то й медицина буває на доброму рівні. І самому варто теж з’їсти сала і вже ситому сміливо йти до кабінету. Можна і з часничком. Тоді й не хвилюєшся. Ось як я зараз!

А чого тут хвилюватись? Все буде добре! Так. Це ж таке діло. Серед стоматологів дуже часто трапляються нечемні люди. І вони нас, простих людей, всіляко намагаються утиснути – вирвати зуба без наркозу, або працюють такими величезними щипцями, що аж жах! І завжди так боляче... І так нудно свердлить і свердлить, длубається в зубі, намотує нерви... дуже боляче! От якби був лікар благородного виховання – він би так не робив. А завжди з наркозом, чемно, акуратно. Поважаю!

ІНТЕЛІГЕНТ. Так-так! Потрібно саме з добрим наркозом. Ось у мене все буде гаразд. Я погодив з лікарем, що наркоз буде високої якості, перевірений Інтернетом. Я читав наукову статтю на тему знеболювання при хірургічному втручанні. Так у нашого лікаря все відповідає міжнародним стандартам якості. Я знаю. Я вивчив цю тему з наукового погляду. Імовірність перевищення больового порога дуже невелика.

БЛАТНИЙ. Ха! Ось вже кому не варто хвилюватись за якість роботи стоматолога, то це мені. Тут щодо мене… доктору зателефонували… від Аристарха Феоктистовича… то я певен, що все буде в кращому вигляді. Добре все ж таки скрізь мати своїх людей. Знайомий мого знайомого зробить для мене все на найвищому рівні. І зовсім не боляче!

ВІЙСЬКОВИЙ. А мені все одно. Боляче – не боляче. Я нічого не боюся! Ми, військові, люди стійкі. Болю не боїмося. Наказано йти до стоматолога – виконую чітко і без суперечок. Вирвати зуб – без проблем. Поставити пломбу – «Слухаюсь, так точно». До стоматолога – значить, так треба!

С у м н і в  т а  с т р а х.

СЕЛЯНИН. Що значить, «так треба»? Кому це «треба»? Не знаю...

Слухайте, а раптом наш лікар і справді поганий фахівець, раптом він сала не їсть? От зовсім не їсть, та й годі! Трапляються ж такі дива у світі. Як така людина може чужі зуби лікувати? Якщо ж він сала не їсть, то, скоріш за все, він сам хвора людина! Га, хлопці? Доречний сумнів? Вони понакупляють дипломів і морочать голову порядним людям. А ще халати білі повдягають і ходять, як білі привиди. Тільки людей лякають. А в мене зуби всі свої, а не казьонні!

ІНТЕЛІГЕНТ. Ой, я теж щось почав сумніватися… щодо наркозу. У цьому Інтернеті стільки плутанини. Та й самі медики усі такі плутаники. І почерк у них у рецептах нерозбірливий. Можливо, я неправильно прочитав направлення?

БЛАТНИЙ. Так-так, і я ось раптом подумав... а що, коли Аристарх Феоктистович не додзвонився до лікаря? А може, вони взагалі не знайомі?!

ВІЙСЬКОВИЙ. Відставити панічні настрої! Заборонено нагнітати паніку! Я нічого не боюся. Вирвати зуб – це легше, ніж ядерний вибух!

П а н і к а  т а  в т е ч а.

СЕЛЯНИН. Що? Вибух? Як ви кажете, вибух? Та що ж це таке? При вибуху може загинути багато людей! Нізащо! Хто як хоче, а я пішов звідси. Тікаймо! Я не дозволю, щоб наді мною знущались якісь хитрі негідники. (Тікає.)

ІНТЕЛІГЕНТ. Так, я вже зовсім впевнений, що наркоз на мене не подіє. Піду до іншої клініки, де хоч є порядний наркоз, науково перевірений. А не те що тут! (Виходить).

БЛАТНИЙ (телефоном). Аристарх Феоктистович! Альо! Скажіть, ви додзвонилися до цього лікаря? Ні? А чи взагалі ви з ним знайомі? Теж ні? О, Боже! То що я тут тоді роблю? (Виходить).

ВІЙСЬКОВИЙ (голосно). Відставити! Струнко стояти! Усім залишатись на своїх місцях. Ні кроку назад! Якщо не ми, то хто? Гей! Куди ж ви всі?... Гей!... Ой!... Ого!... Так і немає вже нікого під кабінетом... А я що ж, один? (Починає метатися.) Боюся, чи що? Виходить, що боюся. Що ж… Правду кажуть, що один у полі не воїн... Нема чого мені тут одному за всіх... на амбразуру. Піду. Це плановий відступ! (Виходить озираючись.)

* * *

У дизайні обкладинки книги та як ілюстрації були використані фотографії із сайту CANVA, авторський малюнок Банкомат Правди та авторське фото Долар.