Хачапурі та Вареник

Персонажі – представники грузинської та української кухонь – обговорюють переваги своєї національної кулінарії. На сцені один стілець зі спинкою.

Хачапурі – страва грузинської кухні, що є корж з сиром. Назва походить від слів «хліб» (пурі) та «сир» (хачо). У хачапурі ніколи не додають жодної зелені, і смажать на сухій (без додавання жиру) і дуже гарячій сковорідці.

Дійові особи:

Хачапурі – у грузинському національному костюмі (чоха), з шампуром та рогом у руках, розмовляє з грузинським акцентом.

Вареник – в українській національній сорочці-вишиванці, в брилі, повної статури.

Кухар – у кухарському ковпаку (косинці) та у фартуху, з шумівкою в руках.

(Вареник входить з хазяйським виглядом, не сідає, ходить по сцені.

Обмахується брилем, надягає його.)

ВАРЕНИК (до глядачів). Здоровенькі були, шановні добродії. Вітаю вас. Я – Вареник. (Гордо і пафосно.) Український! Зліплений з доброго тіста. Народився я на Полтавщині. А начинка в мене буває різна: картопля, капуста, білий м’який сир. Але найкраще – це коли з вишнею. Це тобі й смакота, і екзотика. Бо з вишнею буваю тільки я, в Україні. І звісно не бувають з вишнею ані хінкалі, ані равіолі, ані тобі манти. І звісно ніяких пельменів з вишнею також не буває. Вареник – він завжди найсмачніший! Ще б пак! І особисто мені чітко зрозуміло, що вареник з м’ясом значно кращий, аніж будь-що. Годі й казати, що він сам у роті тане. Подивіться тільки, який я красивий, білий. Це від красивого життя. Це тому, що я завжди купаюся у маслі або у сметані.

(Хачапурі входить і сідає на єдиний стілець, самовпевнено розвалившись.)

ВАРЕНИК. А це ще хто такий? Шановний, ви хто і звідки?

ХАЧАПУРІ. Вах! Я з Грузії!!!

ВАРЕНИК. Ну то й що? Чули ми про Грузію. Я питаю, чого так розвалився?

ХАЧАПУРІ. Я ж тобі кажу – я з Грузії, з Кавказу!!! Кавказ – це найвищі гори, які тільки існують…

ВАРЕНИК. Та бачили ми ваші найвищі гори. Ну, гори… ну, Кавказ… У нас он теж гори є, Карпати!

ХАЧАПУРІ. Карпати – гори? Вах, вах, насмішив. (Зневажливо.) Це ж дитячі гірки у парку, можна на санчатах кататися.

ВАРЕНИК. Отакої!!! Гори йому, бач, наші низькі. Так. Може, вони й нижчі за Кавказ. Може, Говерла і не така висока, як Казбек. Проте й падати на лижах нижче, не так боляче! От!

ХАЧАПУРІ. Ось, добре, що ти мене зрозумів.

ВАРЕНИК. Але ім’я в тебе є хоч якесь?

ХАЧАПУРІ. Звісно. Джигіти звуть мене Хачапурі.

ВАРЕНИК. А що це таке? З чим тебе можна їсти, чим можна запивати?

ХАЧАПУРІ. Я найважливіший і найвідоміший зі страв грузинської кухні. Я – коржик із сиром! Буваю багатьох видів. Аджарський хачапурі – у формі човника, залитий яйцем. Імеретинський хачапурі – круглий. Мегрельський – зверху покритий сиром-сулугуні. А всі грузинські вина, які підходять під хачапурі, я навіть не буду перераховувати. (Жест рогом.) Тому, що ви всі просто втомитеся слухати. Їх дуже багато.

ВАРЕНИК. Ну, добре, добре. Бачу, що ти – поважний дядько. Але не зрозуміло, чому це ти «найвідоміший»? Я чув, що на Кавказі є ще якісь смачні страви.

ХАЧАПУРІ. Звичайно, є ще Шашлик, але він із м'яса. (Жест шампуром.) Є ще Лобіо – це квасоля з кінзою та перцем. Є соуси Сациві та Сацебелі. Є Бастурма та Харчо, Хінкалі та Чурчхела. Є Чахохбілі.

ВАРЕНИК. Кого, кого білі?

ХАЧАПУРІ. Чахохбілі – це курка, тушкована з картоплею та помідорами.

ВАРЕНИК. Так, так, солідна гвардія.

ХАЧАПУРІ. Звісно, що солідна, але вони всі з різними травами та приправами. Гострі. Часник, перець. А я терпіти не можу приправи та зелень. З наших тільки Чурчхела солодка, як цукерка.

ВАРЕНИК. Ну, у нас в Україні теж багато чого є смачного. І смажене, і варене, і таке, що спочатку булькає, а потім зі спіральної трубки капає. Один Борщ зі сметаною чого вартий!! Їжа царів. Я вже не кажу про святе, Сало!!!

ХАЧАПУРІ. Так, так, згоден. Щодо начинки ви вигадники хороші. Вам, українцям, дай волю, то ви й вареники з салом наліпите. А може, ще й вареники з варенням? Яка б вийшла нісенітниця.

ВАРЕНИК. Ой, ой! Та чули ми, що ви там на Кавказі полюбляєте все гостреньке, з часником та перцем. Навіть їсте все виключно за допомогою кинджала. (Глузливо.) Екзотично, немає слів. А от щодо начинки у варениках, то ти, мабуть, ще не все знаєш! От скажи мені, як називається вареник без нічого? Га? В курсі такої справи?

ХАЧАПУРІ. Вах, яка фантазія! Навіщо це вареник без нічого? Який від нього толк? Який смак? Не знаю такого.

ВАРЕНИК. Ото ж бо воно і є! А називається це – Галушка. (Гордо.) Традиційна українська їжа. І існує не від бідності, а для смакоти в супі. Ось як!

ХАЧАПУРІ. Ну, це зовсім не з нашої кулінарної групи. (Зневажливо.) Це з каструлі.

ВАРЕНИК. Як це «не з нашої кулінарної групи»? Це ти маєш на увазі, що тебе печуть на сковорідці. То, може, ти просто млинець із сиром? (Глузливо.) Га?

ХАЧАПУРІ. Я – Хачапурі! (Встає, розмахує руками в гніві.) Національна страва Грузії!

ВАРЕНИК. Та не сердься вже. Ото ще мені кавказький темперамент. Пожартувати вже не можна. (Більш лагідно.) Що ти кажеш там у тебе всередині? Сир? Ну, так це ж нормально, знайоме діло. У мене всередині сир теж часто буває. Коли мене їдять з сиром, то й за вуха не відтягнеш. Я тебе розумію. Тільки, звичайно, треба, щоб тісто було вимішане якісно.

ХАЧАПУРІ. Вах, генацвале, правильно кажеш. Хороше тісто та хороший сир – це дуже важливо. Але все одно, найголовніше для доброго застілля – це хороша компанія добрих друзів. Так? (Обіймаються.)