Сімейні справи

Від імені Натніеля:

— Пане Натаніелю, з вами все добре? — запитав стурбований Даніель.

— Так, усе впорядку, — стомлено промовив я.

На мої слова дворецький лише зітхнув, поставив горнятко кави на стіл і вийшов із кімнати.

Потерши перенісся, я відкинувся на спинку крісла. Від дня аварії я ще жодного разу не спав нормально. Думки про Наталі не давали мені спокою, адже я чудово розумів, що аварія не була випадковістю.

— Потрібно запитати в Андреаса щодо розслідування, — промайнуло у мене в голові.

Взявши горнятко до рук, я хотів трохи відпити, але стук у двері змусив мене відставити його.

— Заходьте!

До кімнати увійшла Кетрін. Зачинивши за собою двері, вона підійшла до мого робочого стола і сіла у крісло.

— Ти виглядаєш просто жахливо, — промовила вона.

— І тобі привіт, — незадоволено сказав я.

— Ти себе геть не шануєш! Подивися на себе у дзеркало. Чи так, на твою думку, має виглядати бос мафії?

Піднявши на неї розлючений погляд, я промовив:

— Що ти від мене хочеш?

— Я хочу, щоб ти перестав себе картати! — схвильованим голосом вигукнула Кетрін.

— Кетрін, я розумію, що ти переживаєш за мене, але повір — я можу за себе подбати.

В очах сестри легко можна було побачити недовіру до моїх слів.

— Ти ж сумуєш за нею, то чому не поїдеш і не зустрінешся ?

— Тому що я хочу вберегти її від кримінального світу. Ти сама чудово розумієш, що будь-який зв’язок із мафією рівноцінний смерті. Згадай тільки нашого батька. Він так старався захистити нашу маму — і що з того? Одного дня її просто застрелили у власному будинку, який охороняли краще, ніж Букінгемський палац.

Від моїх слів обличчя Кетрін спохмурніло. Вона сумно опустила очі та промовила:

— Невже ми приречені залишатися самотніми до кінця нашого життя?

— Як би мені не хотілося цього говорити, але ми приречені на смерть у самоті. Хоча, можливо, в тебе є шанс на щасливе життя.

— Що ти маєш на увазі?

— Знаєш, я вже давно думав із тобою про це поговорити, і зараз найкращий момент.

Мої слова змусили Кетрін напружитися. Вона випрямила спину і впила свій погляд у мене.

— Думаю, ти сама чудово розумієш, що з кожним роком стає дедалі небезпечніше. Позиція нашого батька у світі мафії похитнулася після того, як він передав крісло керівника мені. Тому зараз багато хто захоче спробувати прибрати мене, і є велика ймовірність, що вони захочуть для цього використати тебе. Єдиний спосіб уберегти твоє життя — переїзд в іншу країну та зміна документів.

Від почутого Кетрін приголомшено роззявила рота.

— Ти геть з глузду з’їхав! — крикнула вона. — Який переїзд?

— Кетрін, послухай…

— Ні, це ти мене послухай. Я не боюся нічого й нікого, та навіть якщо мені доведеться померти — так тому й бути. Тому запам’ятай раз і назавжди: я нікуди не поїду і не залишу тебе самого. Ти — єдиний, хто в мене є у цьому світі, і я буду з тобою до кінця, навіть якщо доведеться пожертвувати власним життям заради цього.

Щиро кажучи, я не очікував іншої відповіді від неї. Вона завжди була впертою та самовпевненою.

— Я дам тобі два дні на роздуми.

— Мені вони не потрібні, моє рішення остаточне і не підлягає зміні. Тому навіть не думай ухвалювати якісь рішення за моєю спиною — я все одно про все дізнаюся.

Після цих слів Кетрін встала й вийшла з кімнати, грюкнувши дверима.

— Я зараз збожеволію! — крикнув я на весь голос. — Андреасе!

За кілька секунд до кабінету вбіг розгублений кавальєре.

— Чим можу вам допомогти!?

— Ти знайшов якусь інформацію щодо аварії?

— Так, мені вдалося дізнатися деякі деталі.

— Дякувати Богу! Хоч десь є прогрес!

— З того, що мені вдалося дізнатися: автомобіль, який спричинив аварію, належить автосалону сім’ї Грінгстонів, котра співпрацює з мафією Манчестера.

— Бачу, вміння мислити не передалося жодному з синів Леонарда. Як шкода.

— Окрім цього, я довідався, що Ерік Гемінсто дуже часто приїжджає до Лондона і крутиться поблизу району, де живе пані Наталі.

Останні слова Андреаса вивели мене з рівноваги.

— Та вони геть з глузду з’їхали! Йому що, не вистачило прикладу його брата?!

— Пане, що будемо робити?

— Спочатку подвоїмо охорону. Ювелірні магазини, готелі, ресторани — усі, хто платить нам данину, мають бути під захистом. Збільшіть охорону в будинку та подбайте про те, щоб Кетрін була у безпеці. Охорона не має спускати з неї очей ані на секунду. Ще було б добре перевірити людей, які нещодавно приєдналися до клану. Ми маємо бути впевненими, що вони не шпигуни. Усіх, хто хоч якось був пов’язаний із Гемінсто, — прибрати.

— А що робити з пані Наталі?

— Вишліть туди охоронців, нехай теж за нею приглядають. Спробуй також поговорити з Анабель. Скажи їй: якщо вона помітить когось підозрілого, нехай одразу повідомить.

— Мені спробувати призначити зустріч із Еріком Гемінсто?

— В жодному разі. Він не має здогадатися, що ми вже все знаємо.

— Добре, тоді негайно приступаю до виконання.

З цими словами Андреас вийшов із кабінету.

— Ну чому їм не сидиться на одному місці… — простогнав я.

Врешті, вставши з крісла, я попрямував до спальні. Сьогодні я мав зустрітися з батьком і обговорити деякі справи клану. Чесно кажучи, я не дуже хотів туди йти, адже Алекс Фантомах критикував кожен мій крок. Особливо він розлютився, коли дізнався, що я віддав тіло Артура його брату. Після таких моїх дій він назвав мене ідіотом, який не годиться займати крісло керівника.

Тому ні в якому разі не можна було дозволити йому дізнатися, що я страждаю через якусь невідому йому дівчину. Врешті причепурившись і натягнувши на обличчя грізну гримасу, я вийшов із маєтку та сів в авто. Наша зустріч мала відбутися в ресторані готелю о десятій годині вечора. Уже на місці на мене чекав батько. Як завжди, він споглядав на мене зверхньо й усім виглядом показував незадоволення.