Розділ 11.Синдром відміни

У суботу зранку Марта прокинулася значно раніше, ніж планувала, від того, що прямо в її ліве око крізь щілину в шторах світило дуже жорстке, яскраве й концентроване літнє сонце. Десь там внизу, на подвір'ї будинку, хтось із сусідів у цей самий час завів свою стару пошарпану «Ладу», яка тепер довго, важко й нудно чхала та кашляла під вікнами, наполегливо наповнюючи все закрите подвір'я-колодязь сизим, густим смородом горілого машинного мастила. У кімнаті відразу виразно пахло бензином, вихлопними газами та розігрітим на сонці залізом старих міських дахів.

Вона повільно сіла на ліжку, спустивши ноги вниз, і автоматично опустила босу ногу на паркет у звичних пошуках своїх домашніх капців, але пальці наштовхнулися лише на порожнечу — капці кудись закотилися. За багаторічною автоматичною звичкою її права рука сама собою смикнулася до маленької приліжкової тумбочки, де зазвичай завжди лежав телефон із відкритим додатком Notion. Там кожен її суботній ранок залізобетонно мав починатися з чіткого пункту: «08:30 — пробіжка, Стрийський парк, рівно 5 кілометрів».

Проте екран телефона зараз був абсолютно чистим і темним. На ньому не було жодних пропущених дзвінків чи термінових сповіщень від партнерів. Висів тільки робочий чат із трьома короткими повідомленнями від секретарки Ані, які Марта навіть не стала відкривати й читати, просто змахнувши їх з екрана рухом пальця.

Вона піднялася і повільно пішла на кухню повністю босоніж. Старий паркет під її ногами приємно й глухо рипів — це був ще австрійський, товстий дубовий паркет, з якого вже дуже давно повністю зліз весь блискучий лак, залишивши чисте, шорстке дерево. На кухонному столі самотньо лежала вчорашня вечірня газета, яку вона купила в кіоску просто так, без особливої причини, щоб потім загорнути в неї брудне лушпиння від цибулі під час готування, і напівпорожня скляна банка з-під дешевої розчинної кави. Нормальна, якісна кава в зернах закінчилася в неї вдома ще в середу ввечері, а занести нову пачку з магазину вона просто банально забула. Бо цього разу в неї не було заздалегідь написаного списку покупок у телефоні.

Марта зітхнула, включила чайник і через кілька хвилин налила гарячий окріп прямо в стару керамічну чашку з залишками коричневого кавового порошку на дні. На поверхні гарячої води відразу піднялася тонка, брудна руда пінка з дрібними пухирцями. Смак у цього напою виявився дуже гострим, якимось паленим, гірким і зовсім не схожим на той звичний арабіковий шлейф та аромат, до якого вона так сильно звикла за останні роки в хороших міських кав'ярнях. Вона з ногами сіла прямо на широке дерев'яне підвіконні, високо підтягнувши коліна до самого підборіддя. Стара вапняна штукатурка на боковому укосі вікна трохи лущилася від старості й вологи, залишаючи на її чистій білій домашній футболці дрібний, ледь помітний білий пил, який сипався від кожного руху.

Внизу по вулиці в цей час повільно йшла якась незнайома літня жінка з великим сітчастим пакетом-авоською в руках, з якого на всі боки торчали довгі зелені пір'їни свіжої цибулі та один довгий білий батон. Жінка йшла помітно важко, перевалкою з ноги на ногу через важку ношу, і Марта раптом зловила себе на дивній думці, що вона абсолютно нерухомо дивиться на цю перехожу вже хвилин п'ять поспіль. Раніше в її житті ці п'ять ранкових хвилин були б максимально жорстко розписані по секундах: перевірити корпоративну пошту, швидко відповісти важливому клієнту, скинути нове технічне завдання дизайнеру в роботу. А зараз вона просто сиділа на підвіконні й безглуздо дивилася на чужу зелену цибулю в пакеті.

Від цієї нерухомості в грудях знову повільно заворушився той самий знайомий, гидкий і дуже тривожний черв'ячок паніки, який з'являвся завжди, коли вона втрачала контроль. У голові відразу чітко зазвучали внутрішні звинувачення: «Ти просто зараз марнуєш свій дорогоцінний час. Ти деградуєш як професіонал і керівник. Поки ти тут бездільно сидиш на вікні з цією незрозумілою бурдою в чашці, Данило може спокійно переписати всі спільні активи на себе, а Київ швидко знайде іншого, більш зібраного партнера для філії». Марта від цих думок поставила чашку назад на підвіконня так різко й нервово, що кілька гарячих коричневих крапель виплеснулися з краю прямо на брудне скло вікна.

Вона знову дістала телефон. Рука майже сама, на рівні м'язової пам'яті, відкрила робочий календар. Але замість того, щоб за звичкою почати швидко вписувати туди нові завдання й зустрічі, вона знайшла в контактах і набрала Катю.

— Катю, я взагалі нічого корисного не роблю вже цілих дві години, — абсолютно без жодного вступу чи привітання сказала Марта в трубку, міцно затиснувши телефон між вухом і плечем, поки сама в цей час намагалася пальцем витерти розлиту каву на склі.

— О, ну привіт, моя люба психопатко, — голос Кати в динаміку прозвучав дуже хрипким і сонним, вона явно тільки-но розліпила очі від дзвінка. На задньому плані в її кімнаті голосно зашуршала важка ковдра. — Сонце он уже майже в зеніті стоїть, а ти, виходить, ще досі не врятувала цей світ від чергової кризи? Що там у тебе знову сталося? Контракт остаточно розірвали чи що?

— Ні, не розірвали. Контракт зараз лежить у Ігоря на столі в юрвідділі. Але Данило взагалі не дзвонив мені з учорашнього вечора. І я… я зараз просто сиджу на вікні й нічого не роблю. Мені чомусь здається, що якщо я прямо зараз не зберуся, не поїду в офіс і особисто не перевірю всі папки з документами, то в понеділок зранку мені просто не буде куди повертатися, все розвалиться без мене.

— Марто, — Катя дуже важко й гучно зітхнула в трубку, після чого на тому кінці дроту почувся виразний звук великого ковтка води зі склянки. — Твій офіс нормально стоїть на міцному залізобетонному фундаменті, а не на твоїх натягнутих нервах, заспокойся. Якщо Данило тобі не дзвонить, це означає тільки одне — він зараз просто спить. Або спокійно п'є пиво десь на терасі. Або просто в цю хвилину не думає про роботу, уявляєш таке? Зроби собі нарешті велику послугу — вийди просто на свій балкон і нормально подихай повітрям. Там на вулиці зараз липи щосили цвітуть, чуєш мене? Навіть через моє повністю зачинене вікно сюди тхне цим солодким цукровим сиропом.